ответ:Сюжет “Федько-халамидник” Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися с однолітками,тощо. “Спокій був його ворогом”. Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це Федько був натурою щирою, чесною, благородною. “Федько брехати не любить… й товаришів видавати.”- за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкет, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як Федько. Батьки Федька забороняли йому товаришувати з “благородним” Толею, бо він “не рівня”, “не кумпанія” мужиченяті. Але Федько щоразу “спокушав” Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толик спровокував Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Федько побився об заклад з Толіком на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, Толя непомітно від усіх стибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати до На до йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи Толю. Дізнавшись про небезпечні забавки, батько Толі сильно розгнівався. Федько вши Толика, бере всю провину на себе. Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з вікна – йому було цікаво, як ховатимуть халамидника – і грався з чижиком, якого забрав у матері Федька, бо вважав, що він його виграв.
Объяснение:
Відповідь:
1.Хлопці хотіли прорити метро під клунею? Ні. Метро хотіли прорити під свинарником. Станція "Клуня" - станція "Крива груша".
2.За проїзд у метро хлопці збиралися брати п'ять копійок з учительки української мови? Ні. Родичі-безплатно. З учительки математики - п"ять копійок.
3. Дідусь у покарання примусив закопувати метро назад? Так.
4. Зробити підводний човен хлопці вирішили з плоскодонки? Так. "Із старої плоскодонки. Отої, що біля верби… напівзатоплена".
5. Щоб витягти цуценя з криниці, хлопці принесли мотузку з дому? Ні. "— А де взять вірьовку? — А ондо припиначка. — Так на ній же коза!"
6. Кандидатура цапа Жори не підійшла на тереодорський бій, бо він був з одним рогом? Ні. "Жора дуже балакучий. Весь час мекекече".
7. Хлопці шукали порятунку від Контрибуції в калабані? Так. Правда, це не зовсім калабаня, а "величенький ставок-копанка. Але він давно пересох, замулився і перетворився на звичайнісіньку калабаню."
8. Павлусь і Ява-романтики? На мій погляд - Так.
9.Сестра Яви не вимовляла літеру "Л"? Ні. "Опозогив! — Вона букву "р" не вимовляє".
10.В колодязь до цуценя спускався Ява? Так. "Ява сів у цеберку, я взявся за припиначку, прив'язану до бруса.."
11. Ява з Яришкою зовсім не сварилися? Ні. Вони сварилися, а найчастіше через велосипед Яви.
12.Собакевич-це пес? Так. "товариш Собакевич" — кудлате, капловухе руде цуценя,
Пояснення:
«Байка (від давньорус. баять, баити, тобто говорити, розповідати) – невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини відображається у ньому в образах тварин, рослин чи речей або ж зводиться до умовних стосунків».
Объяснение:
Якщо давньоукраїнські байки писалися старослов’янською мовою з великою кількістю русизмів і полонізмів, силабічним віршем або здебільшого прозою, то поетика нової української байки кардинально відрізнялася: автори використовували розмовну мову, знижену лексику, елементи бурлеску, вільний вірш (різностопний, ямбічний вірш). За основу творів брали мандрівні сюжети, український фольклор, досвід давньогрецьких, римських, французьких, польських, російських письменників.