2.Укажіть, чому Герасим Калитка вирішив покінчити життя самогубством. *
через сварку з кумом Савкою;
втратив коней;
купив фальшиві гроші;
сина Романа забрали у військо.
3.Визначте назву твору за цитатою і його автора: «Йде в ніде, в невороття, Йде лелійно, як дитя, І жене його у спину Сірий маятник життя…»: *
А. Мойсієнко «Жовтень жовті жолуді»;
І. Малкович «Із янголом на плечі»;
В. Підпалий «Наша мова»;
В. Герасим’юк «Чоловічий танець».
4.У вірші В. Герасим’юка «Чоловічий танець» поєднані мотиви *
трагічні з комічними
автобіографічні із соціальними
народознавчі з біблійними
патріотичні з історичними
5.Образ ангела, який охороняє й підтримує людину, змальовується у віршах *
І. Павлюка та В. Голобородька
В. Герасим’юка та І. Малковича
І. Малковича та Г. Кирпи
В. Підпалого та А. Мойсієнка
6.За жанром поезія В. Герасим’юка «Чоловічий танець» — це лірика: *
філософська;
інтимна;
пейзажна.
громадянська;
7.Калитці потрібно було багато грошей, щоб купити *
худобу у Жолудя
усе для весілля сина
знаряддя для пошуку
землю у Смоквинова
8.Герасим не дав жінці коней поїхати до церкви, тому що *
жалів худобу;
до церкви прийнято було ходити пішки;
йому потрібно було їхати на станцію.
коні були дуже норовисті;
9.Герасим Калитка, герой твору І. Карпенка-Карого, розбагатів *
тяжко працюючи сам зі своєю родиною та наймитами;
знайшовши скарб разом із Бонавентурою;
продавши разом із кумом Савкою душу нечистому;
купивши за п’ять тисяч сто тисяч фальшивих грошей.
10. Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого *
П. Губенко
В. Підпалий
І. Тобілевич
І. Рудченко
11.Який літературний твір Пише осінь охрою…в поезії «Жовтень жовті жолуді…» А.Мойсієнка: *
есе;
баладу
легенду;
казку;
12.Завдяки кому Герасим Никодимович залишився живим? *
Жолудю
Романові;
Бонавентурі;
Мотрі;
Одного разу, коли ще це село не мало назви, вийшов чоловік по дрова до лісу. Чує якийсь то шепіт. Зі страху заліз чолов'яга на дерево. Тільки ото він відірвав ноги від землі, як звідки то виявився вовк. Дивний якись. Ходи на двох лапах, та має роги. Та напевно був він головний, не сам він був, був зі двома своїми друзями. Такими же.
- Де були? Чого поганого наробили? - питає той що головний.
- Во-о-овче, брате...
- Скільки раз вам говорив не називайте мене брате! - обірвав він друзів.
- Во-о-овче, підслухали ми що в одному селі, хочуть вибрати для села ім'я.
- А мені що з того? Але ж.. Погодьте-погодьте... Назву говорите? То вони повинні назвати його начість мене! Село "Вовче"! Тоді, ось що я вам олупам говорю, йдіть й запугайте людей, щоб назвали село му. Або порву я вас своїми рогами.
А чолов'яга той, все чув! Пішов він до головного у селі та розповів йому усе що знав. Він неповірив, та загнав його до дому.
***
Так вовки й зробили. Коли оголосили вибори назви, вони заскочили до ради та почали усе громити. Та вийшов туди і чолов'яга той, та зі собою взяв ножа. А як вовки на нього кинулись він їх зарізав. Але вовк-головний на тому не щупинився. Вирішив він теж напасти. Чолов'яга і його зарізав. З тих пір гуляє по тій залі, де те все проісходило три привида вовків. А щоб вони й надалі не діставали мешканців, вирішив голова села так і назвати село. Віднині те село назівають село "Вовче".