4. У поезії цього автора явища природи наділені властивостями людини. Природа передає почуття людини, її настрої, бажання: A) А. Мойсієнко «Жовтень жовті жолуді»; В) І. Павлюк «Дівчинка»; Б) Г. Кирпа «Коли до вас темної ночі...»; Г)
Привет, ребята! Меня зовут Вика, мне 12 лет. Как вы уже знаете, имя Виктория-означает победа, я хочу внести свой вклад в становление нашего отряда, и хочу привести Вас к победе, в первую очередь, в борьбе с самим собой. Я люблю готовить, очень люблю, и готовлю классную музыку на тарелках, ударниках, подавая ее под сладким соусом эмоций, которые дарю слушателю и приправляю звонким пением моего голоса! Скучно вам со мной не будет! Мисс отряда должна уметь делать всё, в том числе и танцевать. На дискотеке никто не останется без моего внимания, я самому застенчивому человеку нашей смены почувствовать себя нужным. Наша жизнь театр-и я хорошо справляюсь со своей ролью, потому что занимаюсь в театральном кружке, но, несмотря на это я проявляю искренний интерес к каждому из вас! Почему я Вас проголосовать за меня? Потому, что я постараюсь пробудить чувство нужности каждого человека в нашем отряде, ведь каждый из вас достоин Самых верных друзей и самых искренних чувств в ваш адрес!
А без долі біле личко - Як квітка на полі: Пече сонце, гойда вітер, Рве всякий по волі.
Як тополя, .стала в полі При битій дорозі; Як роса та до схід сонця, Покапали сльози,
Сіло сонце, з-за діброви Небо червоніє;
Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють. Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого - щастя, кого - сльози, Все нічка покрила.
Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем; Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю. Утомилась заверюха, Де-де позіхає;
Бачить - ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє.
Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять. У яру гребля, верби в ряд, Ставок під кригою в неволі І ополонка - воду брать... Мов покотьоло- червоніє, Крізь хмару - сонце зайнялось. Надувся вітер; як повіє - Нема нічого: скрізь біліє... Та тілько лісом загуло.
Реве, свище заверюха. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось.
