1 -А
2-Б
3-Б
4-Б
5-Б
6
1-В
2-Б
3-Д
4-А
Позасюжетні елементи -портрети головних героїв "Сомко був воїн уроди, возраста і красоти дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, руснявий, голова в кучерях ітд
Зображення місцевості "А те Хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами. Через річку йшла до воріт гребелька. А ворота в Череваня не прості, а державські. Замість ушул — рублена башта під гонтовим щитом, і під башту вже дубові ворота, густо од верху до низу цвяховані"
Соціально-реалістична повість -це художній твір, у якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв'язані з певними історичними явищами
Головна думка твору”Інститутка” – палке прагнення кріпаків вирватися з-під влади поміщиків, стати вільними. Соціальний конфлікт твору зображено на тлі життя та побуту кріпаків і поміщиків.
Панночка — жорстока. Вона наказує привести хвору Устину до панських покоїв. Важка праця на панському дворі супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат. Коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче.
Панночка не здатна по-людськи любити. На чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. Вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба.
Кохання її "чудне". Вона сумує, плаче, бо наречений її бідний. Настрій її міняється, як тільки вона дізналась, що нареченому в спадщину дістався хутірець. Де взялася люб'язність, привітність, радість! У неї любов тільки за багатство, маєток. Ось яка у панночки мораль. Ще лютішою стала інститутка, коли відчула, що в неї є свій хутірець. Прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з "освіченої" панночки на самодурку. Під час господарювання на хутірці вона стає зажерливою, скупою, брутальною і роздратованою. Вона брехлива, люта, примушувала працювати на себе навіть непрацездатних: "Каліки нещасливі, діти-кришеняточка й ті в неї не гуляли". Необмежена влада над кріпаками ще більш спустошує душу інститутки, робить її жорстокою, бездушною. Панночка знала, що у Катрі померла дитина, але все одно кричала на неї: "Чому не робиш? Я тобі те! Я тобі друге!" А особлива жорстокість панночки проявилася тоді, коли вона побила беззахисну бабусю і хотіла розправитись з Устиною, що стала на захист старенької.
Панночка — груба, некультурна особа. Про сутність її характеру свідчить мова, лексикон: "Дурна, ледащо, гадина!" Марко Вовчок досить майстерно використовує порівняння для характеристики панночки: "панночка", мов горобець, що усе швидко підбира", то мов невдоволений кіт, якому "із люльки в вуса пихкають", то ящерка, яка "по хутору звивалась". Панночка стоока, вона невсипуще наглядає за роботою кріпаків. Перед нами постає скупа, вередлива, егоїстична, бездушна і деспотична, ледача, тупа людино ненависниця. Інститутка не має навіть імені. Таких, як вона, було багато на той час в Україні.
Кирило Тур – один із найколоритніших персонажів роману. Він оповитий романтикою запорозьких подвигів, січового братства. Джерела образу Тура слід шукати в народних думах та історичних піснях. Він так характеризує козацьке життя: “А в нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. "Не сьогодні, дак завтра поляже вона, як од вітру на степу трава, а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже”.
Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї. “Лучче мені Проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного”, – говорить він побратимові-чорногорцеві, коли той пропонує вистрілити у Петра, у якого в руках лише шабля. Йому притаманні відчайдушні вчинки, продиктовані козацькою звитягою.
Він з однаковою відчайдушністю викрадає Лесю Череванівну, наречену Сомка, та приходить до ув’язненого Сомка, щоб врятувати його ціною власного життя. Мова Кирила близька до народнопісенної, вона сповнена прислів’ями, приказками і різноманітними дотепами.
Сенс життя - це мати людину / людей , яких ти будеш щиро кохати , про яких ти будеш піклуватися.
Объяснение:
Коли Іван втратив своє кохання , він втратив сенс , щоб жити . Спочатку він блукав 6 років, а коли спробував почати звичайне життя з новою дружиною , то почав все більше впадати в депресію:"Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: "На, жери і мене!" Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки. Затуляв вуха, щоб не чути зрадливого шуму, що прийняв в себе останнє дихання Марічки. Блукав по лісі. Поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село"; "Щось було важке у ньому, якась жура його гризла та ослабляла тіло, щось старе, водянисте світилось в його стомлених очах. Помітно худ, ставав байдужим.".( можна обрати одну із двох цитат)