М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Продовження казки про яян якби брама не відкривається з першого разу

👇
Ответ:
nastasyakiribe
nastasyakiribe
11.08.2022

Произведение известной украинской писательницы Эммы Андиевской "Сказка о Яян" написано в жанре притчи. В этой сказке автор подчеркивает, что в любом городе мира, жители которого знают только свое собственное "я", никогда не будет счастливой жизни и строя.

Сюжет сказки довольно прост: маленький пастушок собирал на пастбище свое стадо коз и провалился в глубокую пропасть, когда был на одном из выступлений и не удержался на нем. Очнувшись, мальчик увидел, что оказался в незнакомом ему городе.

Пытаясь узнать, что это за город, пастушок обошел почти всех жителей, но в его сторону даже никто не взглянул. Голодному пришельцу никто не , никто не дал ему и горбушку хлеба. Каждый горожанин занимался постройкой собственной башни и был настолько увлечен этим строительством, что ни на кого не обращал внимания. Жители этого удивительного города даже не общались между собой.

Блуждая, пастушок встретил старичка, у которого завалилась башня. Может, поэтому он ответил на вопросы мальчика. Дедушка рассказал ему, что яне питаются исключительно собственным "я", а когда оно заканчивается, жители загадочного города просто умирают. Но из-за того, что они ни на кого не обращают внимания и ни с кем не общаются, их "я" неисчерпаем, поэтому они почти вечны. А о себе дедушка рассказал: "Меня опали немощи только потому, что я чужак и настоящим янином так никогда и не стал, хотя и прожил здесь почти весь свой возраст".

Выслушав дедушку, пастушок решил поскорее бежать из этого страшного города. Но его окружала высокая стена, а все ворота были закрыты на большие замки. Ему и здесь дедушка, который рассказал, что ворота можно открыть, просто сказав ей "ты". Из-за того, что они этого слова не признают, ни одна брама никогда и не открывалась. Мальчик обрадовался такой возможности убежать из города и пригласил вместе с собой дедушку. Но тот отказался, ссылаясь на свою немощность и близкую смерть. Но пастушок пообещал, что вынесет его на руках, чтобы тот хоть на конец жизни подышал свежим воздухом.

Пастушок взял на плечи дедушку, низко поклонился и обратился к воротам: "Уважаемые ворота, была бы ты так ласкова и выпустила нас на свободу, потому что только ты можешь нас выпустить". Ворота открылись и мальчик внезапно оказался на том же пастбище, из которого попал в город яян. А когда пастушок вспомнил свою ношу, то за плечами у него оказался не дедушка, а полный мешок самоцветов.

В произведении Э. Андиевской "Сказка об яянах" поучительное содержание заключается в том, что настоящий человек не может жить только собственным "я", не замечая вокруг других людей, не заботясь о них. А вот добро, которое отдается другим людям, обязательно возвращается. Так что щедрых душой людей всегда ждет вознаграждение.

Объяснение:

4,4(91 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
vadimkamazurke
vadimkamazurke
11.08.2022
Напишіть у відповіді тутСимвол має як загальнолюдський, так і національний характер.
Символічною є й назва автобіографічної повісті Михайла Стельмаха. Лебеді, які щороку відлітають на зиму в теплі краї, а потім повертаються, символізують плин життя — пройшов ще один рік. Вони також означають щасливе дитинство, чистоту, відродження. Пригадай, як у першому розділі дід розповідає про цих благородних птахів: «От і принесли нам лебеді на крилах життя... Тепер, внучку, геть-чисто все почне оживати: скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю». Ця повість має багато й інших символів, які є однією з могутніх підвалин національної культури. Це і барвінок, і Богородиця, і земля, і чоботи тощо. Спробуй їх розгадати, а їхнє повне тлумачення ти можеш знайти в «Словнику символів» (за загальною редакцією О. Потапенка й М. Дмитренка)
4,4(72 оценок)
Ответ:
arishasmirnova2
arishasmirnova2
11.08.2022
Чи спростилися би стосунки

Проблема батькiв та дiтей є провiдною темою багатьох творiв як у свiтовiй, так, зокрема, i в українськiй лiтературі. І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм'ї Кайдашiв, показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв'язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини.

Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за "моє" i "твоє", дрiбновласницькi iнстинкти Кайдашiв. Внаслiдок сутичок i боротьби за приватну власнiсть люди стають жорстокими, жалюгiдними, руйнують родиннi зв'язки, плямують власну гiднiсть та гідність близьких їм людей. Але є, на мiй погляд, тут ще один аспект - вiковий: старiсть не хоче поступатися своїми позицiями молодостi. Чесно кажучи, глибоко в душi менi дуже жаль старих Кайдашiв, що весь свiй вiк працювали, примножували добробут, ростили синiв. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє життя, де на батькiвське "моє" вони вiдповiдають гострим опором. Та їх теж можна зрозумiти, бо в першi десятирiччя пiсля скасування крiпацтва свiдомiсть селян зазнала суттєвих змiн, що внесли в життя темного, забитого вiками панщини народу новi порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашiв, що складається з двох поколiнь. Думаю, крiм двох названих причин конфлiкту ("моє" - "твоє" та "старiсть - молодiсть"), автор висвiтлює ще одну: протирiччя мiж старим i новим ладом.

Саме соцiально-побутове середовище спотворює характери героїв повiстi, що стикаються у конфлiктi "батьки та дiти". Вічна проблема «батьків та дітей» теж прийшла до нас з сивої давнини. Однак І. С. Нечуй-Левицький уперше вказує нам на неповагу до батьків. Порушилася віковічна українська традиція шанобливого ставлення до батька-матері у дітей, і їх життя ламається, летить під укіс. Бо у своїй власній сім’ї не можна виховувати у дітей повагу до себе, коли ти зневажив своїх батьків - діти ж бо це бачать. І у нашому сьогоденні нерідко бачиш, як спілкуються брат із сестрою, бо заздрять один одному, бо спадок батьків не так поділили. Нехай Кайдаші були неосвічені затуркані панщиною, а що ж їх рівняє з нашими сучасниками? Чому ми не можемо піднятися над ними?

Останнім часом усе звертають на «український менталітет», але мені здається, що це тільки для того, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у «кайдашевих звичках», які, на жаль, ще живуть серед нас. Хоч і здаються нам смішними суперечки Кайдашів, інколи ми пізнаємо в них і наших сучасників, які за «моє» готові на все. Але що цікаво - сміятись над Кайдашами - сміємось, а себе такими не бачимо. А жаль!
4,7(97 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ