Деякі люди не знають, що таке добро, інші просто не хочуть знати. Люди вважають, що добро - до ншім обо що. Я вважаю, до ншім, не озночає робити добро, може цією до ми зробимо тільки гірше і непідозрюватимемо про це, але вважатимемо - це правильно... День під знаком доброти, чесно мені це здаеться - кумедним, невже цілий день робити добро? Це дійсно кумедно... Люди подумають, що ти занатто добрий і деякі можуть цим скористатися. Не усі люди можуть бути добрими і не всі люди ідеальні. Зізнатися чесно, у мене ніколи не було мого дня під знаком доброти. Мені здається, що я не дуже добре для цього підходжу. Одного разу я спитала у своого друга про це, а він відповів: "Одного разу в мене був день під знаком доброти. За день я нікого не образив, допоміг бабусі перейти дорогу, допомагав батькам по господарству, поприбирав у квартирі(хаті), сходив у магазин тощо. В цей день я ні з ким не вступав у конфлікт. Отже таким був мій день під знаком доброти."
Дума про Марусю Богуславку — це твір водночас і про історичні події, складний вибір. Текст думи не оповідає про це, але ми можемо припустити, що її вчинок Маруся буде покарана турецьким ханом, коли все розкриється. І ще одне. Я кілька разів перечитав цю думу, перш ніж побав одну важливу, як на мене, деталь: «…у тій-то темниці пробувало сімсот козаків бідних невольників». Сімсот. Я так яскраво уявляв собі, як сумнівалася дівчина, вчинок небезпечний для неї самої, але ж те добро, яке вона зробить… Тепер я починаю сумніватися і сам: чи правий я, коли домислюю і вигадую собі внутрішні сумніви. Навряд чи вони були, як тепер мені здасться. У нашому сучасному житті, на щастя, нам не знайомі такі проблеми, такі ситуації, вибір такого порядку. Навіть у мирний час ми відчуваємо щось таке невимовне, що можна назвати «голосом роду» або «голосом крові». Імовірно, щось подібне лунало в душі Марусі, коли вона визволяла невільників, називаючи їх «братами». Сумніваєтесь ви? Навряд. Навряд чи в такій ситуації можна бути невпевненим у правильності своїх дій. Проблема вибору? Проблема обов’язку, морального, внутрішнього. Безумовно, так.Символічно, що описані події відбуваються на Великдень. А ще, як не дивно вчинок Марусі не виглядає «героїчним». Не шокує, не дивує, як усе героїчне. А видається природнім, це знайоме, мабуть, кожному читачеві. Напевно, це символізує той самий «голос крові». І Маруся не повертається додому разом з визволеними, вона навіть просить батьків, щоб не викупляли її з неволі:Бо вже я потурчилась, побусурмениласьДля роскоші турецької, для лакомства нещасного!І Я бачу в цьому не душевну силу усвідомити це, адже усвідомити про себе шось подібне, мабуть, непросто, і не відсутність душевної сили повернутись, втекти, кудись. У цьому, як на мене, трагедія людини. Дивно, що, говорячи про цю думу, найчастіше тільки підкреслюють сміливий, гідний поваги вчинок дівчини, Не звертають уваги на її особисту трагедію. Відірваність від власної землі і нашу, якась приреченість жити в іншій вірі, на чужій землі… Ми не можемо цього зрозуміти через нетиповість ситуації для сучасності. Ми можемо хіба уявляти, що відчуває людина на місці Марусі. Але навіть уявляти такого не хочеться. І це -другий вибір. Мабуть, складніший, ніж перший. Шкода, що його помічають, не звертають увагу на нього, не аналізують.
Відповідь:
Сонце пронизало води до дна, засвітивши коралові кущі… з блакитними водоростями…»Епітети: (великою, пругкою, найліпшої, добре);Порівняння: луска, як викута з найліпшої дамаської сталі»;Метафора: сонце пронизало, балакучість набрала вправності. Складання інформаційного грона «Говорюща риба»
Пояснення: