Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
ответ:Природа - наш дім, у якому ми живемо. Його потрібно берегти та опікуватися ним. Все, що нас оточує - дає нам життя та годує нас. Рік із року природа потерпає від нашої недбалості. Зменшується кількість води на Землі, забруднюються водойми, повітря, масово вирубуються ліси. Природа страждає та гине. Але, страждаючи, вона відплачує нам за недбалість катаклізмами. Тому так важливо жити в гармонії з природою.
Приходячи за місто, слід елементарно виносити за собою сміття. Пластик руйнує все навколо, через роки потерпатимемо через нещадні хвороби і ми. Не варто вирубати ліси, палити вогнище там, де це заборонено, кидати пляшки в річки та озера. Ми не смітимо у своїй квартирі, то ж чому ми не дбаємо про наш другий дім - природу?Бережімо природу та живімо з нею в єдності!
Объяснение:
Автор – Ліна Костенко
Жанр – пейзажна лірика
Тема: зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив.
Ідея: уславлення дощу як життєдайної, цілющої сили.
Основна думка: необхідність дощу як головної умови для розвитку природи.
Художні засоби «Дощ полив…»
• Метафори: «дощ полив», «струшується сад», «розсипана квасолька доганяє», «все блищить», дідок блискавки визбирує в траві.
• Порівняння: «струшується сад, як парасолька»; сад як парасолька.
• Епітети: «порожній шлях», «мокрі ниви», день полив’яний, дідок старесенький кропив’яний
Віршовий розмір – хорей
Треба володіти великою фантазією та художньою майстерністю, щоб дощ заблищав новими, полив’яними барвами, щоб побачити, як «дідок кропив’яний» визбирує блискавки в траві, а череда корів удалині здалася розсипаною квасолькою. Прекрасна пейзажна картина Л. Костенко допомагає по-новому побачити звичайні речі, відчути красу кожного дня, навіть дощового.