Роль літератури в житті людини, дійсно, величезна, її важко переоцінити. Книги можуть зробити людини утвореним, але не зроблять ні сильніше, ні мудріше. У цьому мені важко погодитися з автором. Тільки життя й активна участь у її подіях може дати теперішній життєвий досвід. Тому не можна обмежити своє існування книгою й чужим, вигаданим життям. Книга створює ілюзію повноти життя, але це лише ілюзія. Потрібно черпати із книг коштовні знання й користуватися ними в реальні життєві ситуаціях
Література відіграє провідну роль у формуванні естетических поглядів кожної людини. Класичні добутки, які витримали випробування часом, дійсно можуть розвити в людині почуття краси, до вони й в осмисленні життя й неї складностей
ответ: Я вважаю, що книжки мають здатність впливати на життя своїх читачів. Кожен автор, під час написання свого твору, вкладає у нього своє світосприйняття, яке ми - читачі - обдумуємо и робимо для себе відповідні висновки.
Хочу навести приклад з власного життя. На моїй книжковій полиці є велика колекція творів різних письменників. Кожен з них особливий, не схожий на інших. І тому для мене кожна книжка є втіленням певних життєвих уроків. Тарас Шевченко навчив мене мужності, Леся Українка додала в сіру буденність яскраві барви, Іван Франко показав справжню ціну кохання...
Отже, книжки - це неоціненний скарб народу, що здатний змінити життя як окремої особи, так і всього світу!
Объяснение:
Якби не було прикро, але кохання не завжди може зробити людину щасливою. Особливо, коли на це впливають деякі погані фактори та перешкоди.
цей приклад привів нам Михайло Коцюбинський в повісті "Тіні забутих предків", а саме на прикладі Івана Палійчука та Марічки Гутенюк. Де молода пара на змогла бути разом та не "мала права на щастя". Потім Іван Палійчук одружується на Палагні, яку зовсім не любить. А потім дізнається, що Палагна йому зраджує. Через деякий час, він дізнається, що Марічка померла. Ця новина взагалі вбила його душу. Потім він побачив свою кохану в образі мавки та пішов за нею та впав з моста, та загинув, думаючи про свою любов.
Також з цієї теми не відставала й Ольга Кобилянська. "Меланхолійний вальс". В цій новелі вперше була піднята тема про незалежних жінок. На прикладі Софії Дорошенко, у якої мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
Отже, кохання не завжди може приности щастя та окриляти людину, доводити її "до метеликів у животі". Кохання в житті не дорівнює щасливим кінцем двох закоханих з казки.