Славко
Вік: Учень 7–8 класу
Місце проживання: місто Львів
Стосунки з батьками: Добрі, довірливі, співчутливі
Улюблене заняття: Фехтування, спелеологія
Ставлення до природи: Захоплений природою, бачить в усьому таємниці, любить їх відкривати, цікавиться печерами
Вчинки: Знаходить собі заняття, багато займається самореалізацією, страждає через «недовіру» однокласників
Риси характеру: Добрий товариш, знавець природи, борець за правду, готовність долати труднощі
Ваше ставлення до хлопця: Захоплення від вміння самореалізовуватись
Объяснение:
Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність.
Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не
завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу.
Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.
Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах “Наймичка”, “Утоплена”, “Катерина”, “Причинна”.
Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого
з вини “паничів-москаликів”.
В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.
Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.
Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.
Тип
уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет М. Стельмаха, бібліотечка його творів; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Хід уроку I. Організаційний момент II.Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннямиЯким, на ваш погляд, повинен бути письменник?Твори яких письменників читати цікаво і чому?Назвіть роди художньої літератури. (Епос, лірика, драма)Чому окремі твори художньої літератури вважають автобіографічними? Наведіть приклади вже вам відомих (О.Довженко — «Зачарована Десна». Елементи автобіографічності є у творі І.Калинця «Хлопчик-фігурка... »)Для чого у багатьох творах художньої літератури значна увага приділяється описам природи?Чому кожний українець повинен знати звичаї, традиції, обряди свого народу?Що ви пам’ятаєте про Я. Стельмаха? Як, на ваш погляд, творчість Я. Стельмаха може бути пов’язана з літературною діяльністю його батька — М.Стельмаха? III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу Поет доброти і краси, він був невідступним, Коли мова заходила про непроминущі духовні цінності народу, Не раз зневажувані, витискувані штучними замінниками. В. Панченко Будеш іти межи люди і вибивати іскри...М. Стельмах 1. Про життєвий і творчий шлях м. стельмаха. матеріал для вчителя МИХАЙЛО ПАНАСОВИЧ СТЕЛЬМАХ (1912–1983) Михайло Панасович Стельмах народився в селі Дяківці на Вінниччині. Першою пробудила в хлопчика любов до рідної землі мати. Ганна Іванівна, про яку він так писав в автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять»: «В її устах і душі насіння було святим словом.І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею...» З особливою ніжністю згадував письменник батька, Панаса Дем’яновича, діда Дем’яна — колишнього кріпака, філософа, талановитого майстра; бабусю, яку любив понад усе; дядьку Миколу, якого по-вуличному звали Бульбою,— цих простих, добрих, чесних і невтомних людей, серед яких минуло дитинство Михайлика. З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. А ще полюбив маленький Михайлик книжку. «Якось я швидко самотужки,— згадував пізніше письменник,— навчився читати і вже, на мої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі».