Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
Улітературі кожного народу є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. таким поетом для нас, українців, був і залишається тарас григорович шевченко. дійсно, творчість шевченка — найвище досягнення нової української літератури. його прекрасні твори набули великого світового значення. а теми для них він брав із життя народу. читаєш твори тараса григоровича, й ніби сама україна постає перед очима. то вона «безталаннавдова», то «оновленаземля», де «врага не буде, супостата». та якою б не поставала україна зі сторінок шевченкових творів, завжди вона — найулюбленіша, і заради неї, заради її щастя поет готовий принести в жертву себе і своє життя. тарас шевченко був справжнім патріотом україни. твори його були присвячені землякам, боротьбі за їх визволення й щастя. життєвий і творчий шлях славетного поета — яскравий приклад нерозривної єдності батьківщини і її дітей. значення творчості шевченка в історії української літератури — величезне. літературна творчість тараса григоровича була багатогранною: прекрасний лірик, поет-громадянин, талановитий прозаїк, цікавий драматург. він став учителем цілої плеяди видатних українських поетів і письменників. його шляхом пішли марко вовчок, іван нечуй-левицький, іван франко, панас мирний, леся українка тощо.
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.