Відповідь:
Пояснення:
2.тричі прокричав пугачем затим промовчав і пугукнув ще раз
у відповідь почулося крячине крякання
3.бо чув проте як вони налякали пана Кобильського.
Степана Корення, і тітку Мокрину
4.Бо вони незнали що цілий день подорожували зі Швайкою
5.Бо це був його вовк Барвінок. він обійняв його
6.
7.Вирішили простежити за як татари з полоненими будуть переправлятися через річку Псел
8.Вони спіймали Його на тому самому острові , а допоміг їм Барвінок
9.Шапки-махалайки
10.Тишкевич був вірний також Іслам-беку
Хома (Массіно) – головний герой новели Івана Франка. Він працює в бюро, активіст, далі – самітник Упродовж усієї новели ми гали духовне очищення головного героя. На початку твору він – відлюдько, самітник. Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до нового життя». Він – інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Емнрсона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання. Він став «артистом життя, естетом». Герой працює радником в одному бюро, зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця. Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу. Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не зворушують його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою. Та він боїться навіть собі зізнатися у цьому. Перед нами звичайний чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися. Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого почуття до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі. Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує у ньому черствість, замкнутість, відчуженість. Однак Массіно не спроможний вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, він не може протистояти живим почуттям. У кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло