Повість «Зачарована Десна» — лірична розповідь про дитячі роки хлопчика Сашка. Але чи можна назвати її повністю автобіографічною? Мені здається, що цей твір дещо схожий на легенду про бідне дитинство великого письменника, адже писав його Довженко в часи, коли соціальне походження мало неабияке значення і згадка хоча б про якийсь достаток батьківської сім'ї могла призвести до небажаних наслідків. І тому письменник так майстерно перемішав правду, напівправду і вигадку.
Сашкова сім'я жила у хаті, яка була збудована невідомо коли і ким. «Здавалося, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. Дуже мальовнича була хата. Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері, вікна повростали в землю і не було замків». Така хата була символом нужденності Полісся. Насправді ж хата Довженків дуже відрізнялася від літературної, і ми це можемо побачити на фотографіях, вміщених у біографічних книжках письменника. Звичайно, вона не була палацом, але й через п'ятдесят років її вікна розміщені високо над землею. Просторі будівлі на кілька кімнат в ті часи мали заможні господарі. Промовистим є той факт, що батько Довженка, крім сільської роботи, підробляв: «своїми кіньми возив торгівців на ярмарок». Скоріше за все, коні ці не були бідняцькими шкапами, адже торгівці мали гроші і могли найняти собі власника добрих коней. А хіба міг бідний неписьменний сільський дядько дати своїм дітям не тільки початкову освіту, а й відправити сина й доньку продовжувати навчання «в городі»? Сашків батько все життя не міг пробачити дідові Семену «своєї темноти» і мріяв вивчити сина. Спочатку повів його до сільської школи, і Довженки стали перед учителем Леонтієм Опанасенком. Той почав розпитувати Сашка перекрученою російською мовою, і, коли переляканий хлопець не зміг назвати імені батька, вчитель виніс свій вердикт — «неразвитой!» Скільки ж було по Україні таких нерозумних вчителів, які не вміли говорити до ладу російською, калічили її, а зобов'язані були вчити дітей тільки чужою мовою. Перша зустріч зі школою неприємно вразила Сашка, і в повісті «Зачарована Десна» Довженко з більшим задоволенням згадує своє вільне дитинство, майстерно описує картини природи. Саме в таких епізодах письменник найбільш автобіографічний.
Малий Сашко сховався в клуні і перебирає в пам'яті приємне і неприємне в його світі. Він боїться бабиних прокльонів і Страшного Суду, не любить, коли довго йде дощ і коли п'явка впивається в ногу, коли гавкають на нього чужі пси або гуска сичить і скубе за штани. Він не любить носити в одній руці велике відро води, полоти і пасинкувати тютюн. Неприємно бачити батька п'яним, ходити босими ногами по стерні, їхати на возі з сіном, коли здається, що віз от-от перекинеться. Але на світі для хлопчика є дуже багато приємних речей. Він любить дивитися на малий вогонь і обнімати лоша або прокинутися рано-вранці і побачити в хаті теля. Приємно знайти пташине гніздо і їсти паску, приємно ходити по теплих калюжах і спати в човні. Це був світ перших дитячих вражень хлопця, його стихія. Усе далеке й близьке сприймалося в образах, і все це вбирала вразлива Сашкова душа, щоб пізніше наповнити повість «Зачарована Десна».
Напишіть лист до Леоніда Глібова в подяку за його байки (5-6 речень) Реклама
Следить Отметить нарушение D 05.05.2015 ответы и объяснения
annaburyak777 Annaburyak777 Умный
Лист до Леоніда Глібова (6 речень)
Шановний Леоніде Івановичу! Пише вам учень 5 класу (ім'я та прізвище). Я дуже ціную вашу творчість та дякую вам за ваші визначні твори "Лебідь, Щука і Рак", "Коник-стрибунець", "Зозуля та Півень" і багато інших. Під час їхнього прочитання я відчув, що ваші байки - це справжня скарбниця мудрості.Вони навчили мене засуджувати морально низьких людей та не бути байдужим до страждань інших. З повагою (ім'я та прізвище).
Щорічно 12 жовтня жителі американських континентів відзначають день відкриття америки христофором колумбом, який, як прийнято вважати, здійснив це в 1492 р. подію за її значенням вважають другою за народженням христа, адже світ "замкнувся" - стало відомо про життя в іншій півкулі, куди було принесено великий хрест, тобто "справжню цивілізацію". проте далеко не всі вважають подібні твердження історично коректними. по-перше, є припущення, що колумб досягав американського узбережжя раніше 1402 р., проте не збагнув цього. по-друге, до колумба берегів америки досягали зі сходу древні римляни, вікінги, а із заходу - полінезійці, китайці (останні взагалі вважають, що честь відкриття америки належить їхньому адміралу чжен хе, який прибув туди раніше колумба). по-третє, на американському континенті до появи європейців уже існували свої цивілізації, які незабаром були зруйновані тими, хто ніс "світоч справжньої істини".назва "америка" походить від імені америго веспуччі - флорентійського дослідника, який у 1501-1502 рр. проплив уздовж східного узбережжя південної америки. переконаний у тому, що відкрито новий світ, він оприлюднив свій звіт про подорож. назва "новий світ" виникла через те, що в середньовічній європі панували уявлення, що ґрунтувалися на писаннях церковників, а також древніх грецьких і римських авторів. відповідно до них сміливі мореплавці шукали шляхи з європи до азії й африки, в існуванні яких сумнівів не було. тільки досягти їх спробували, рухаючись не на схід, як робили раніше, а на захід, і не очікуючи знайти нові континенти. невдовзі німецький м. вальдсмюллер запропонував назвати відкриті землі "америкою", аби увічнити пам'ять про веспуччі. спочатку застосована до південної частини континенту до кінця xvi ст. назва поширилася на обидві його половини. колумб, вважаючи, що він дістався індії, називав місцевих жителів індіанцями. назва закріпилася, незважаючи на те, що вихідці з європи мали справу з великою кількістю різноманітних етносів - справжніх господарів континенту.новий світ, як назвали відкриті землі європейці, був унікальною історичною лабораторією, оскільки процеси розвитку від би валися в ньому ізольовано від інших цивілізацій. археологи не знайшли на американському континенті останків прадавніх людей, тобто перші мешканці прийшли сюди з інших регіонів. заселення, на думку більшості сучасних науковців, розпочалося від часів пізнього палеоліту (30-20 тис. рр. тому) і відбувалося з північно-східної азії через берингову протоку. вона в наш час мас лише 50 км завширшки, що дозволяє в хорошу погоду бачити береги обох континентів. у стародавні часи рівень світового океану був нижчим, протока вужчою, тому перетнути її було не дуже складно. знахідки скелетів переселенців засвідчили, що вони належали до кількох етнічних груп. антропологи відносять перших переселенців до амуріан - короткотілесих людей із видовженою приплюснутою формою голови і мідним кольором шкіри. пізніші переселенці мали виразні монголоїдні риси - широкі обличчя, жовтуватий відтінок шкіри. з огляду на це вигляд америндів мас багато схожих рис із тими, і з іншими. плюс ті елементи, що додалися згодом внаслідок змішування із переселенцями з островів тихого океану. заселення тривало довгий час і відбувалося хвилями - з різних місць і групами, які осідали в різних місцевостях, що часто сильно відрізнялися між собою. рухаючись із півночі на південь, люди поступово освоїли обидві частини континенту.ічні умови існування цивілізацій дещо відрізнялися в мезоамериці та в андах. мезоамерикою називають територію сучасної мексики та центральної америки. у мексиці панують високі плато, і береговими рівнинами. клімат на плато - холодний, у долинах між ними - помірний, а узбережжя затоки та узбережжя океану - жаркі землі. наявні густі джунглі у низинах, рясні опади, жорстока спека. у південній америці вздовж усього західного берега тягнуться анди - найвищий гірський ланцюг у західній півкулі. три чверті південної америки е рівнинною. ріка амазонка - друга найдовша ріка світу - розділяє центральну і північну частини континенту. басейн амазонки - це низинні тропічні дощові ліси, що характеризуються надмірними щорічними . ці джунглі є найбільшими у світі і вважаються "легенями планети".на той момент, коли іспанські кораблі з'явилися біля східного узбережжя нового світу, цю землю заселяла велика кількість племен. загальна кількість населення в західній півкулі становила близько 90 млн осіб, з них приблизно 10 млн - у північній америці, решта - у центральній та південній.
Сашкова сім'я жила у хаті, яка була збудована невідомо коли і ким. «Здавалося, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. Дуже мальовнича була хата. Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері, вікна повростали в землю і не було замків». Така хата була символом нужденності Полісся. Насправді ж хата Довженків дуже відрізнялася від літературної, і ми це можемо побачити на фотографіях, вміщених у біографічних книжках письменника. Звичайно, вона не була палацом, але й через п'ятдесят років її вікна розміщені високо над землею. Просторі будівлі на кілька кімнат в ті часи мали заможні господарі. Промовистим є той факт, що батько Довженка, крім сільської роботи, підробляв: «своїми кіньми возив торгівців на ярмарок». Скоріше за все, коні ці не були бідняцькими шкапами, адже торгівці мали гроші і могли найняти собі власника добрих коней. А хіба міг бідний неписьменний сільський дядько дати своїм дітям не тільки початкову освіту, а й відправити сина й доньку продовжувати навчання «в городі»? Сашків батько все життя не міг пробачити дідові Семену «своєї темноти» і мріяв вивчити сина. Спочатку повів його до сільської школи, і Довженки стали перед учителем Леонтієм Опанасенком. Той почав розпитувати Сашка перекрученою російською мовою, і, коли переляканий хлопець не зміг назвати імені батька, вчитель виніс свій вердикт — «неразвитой!» Скільки ж було по Україні таких нерозумних вчителів, які не вміли говорити до ладу російською, калічили її, а зобов'язані були вчити дітей тільки чужою мовою. Перша зустріч зі школою неприємно вразила Сашка, і в повісті «Зачарована Десна» Довженко з більшим задоволенням згадує своє вільне дитинство, майстерно описує картини природи. Саме в таких епізодах письменник найбільш автобіографічний.
Малий Сашко сховався в клуні і перебирає в пам'яті приємне і неприємне в його світі. Він боїться бабиних прокльонів і Страшного Суду, не любить, коли довго йде дощ і коли п'явка впивається в ногу, коли гавкають на нього чужі пси або гуска сичить і скубе за штани. Він не любить носити в одній руці велике відро води, полоти і пасинкувати тютюн. Неприємно бачити батька п'яним, ходити босими ногами по стерні, їхати на возі з сіном, коли здається, що віз от-от перекинеться. Але на світі для хлопчика є дуже багато приємних речей. Він любить дивитися на малий вогонь і обнімати лоша або прокинутися рано-вранці і побачити в хаті теля. Приємно знайти пташине гніздо і їсти паску, приємно ходити по теплих калюжах і спати в човні. Це був світ перших дитячих вражень хлопця, його стихія. Усе далеке й близьке сприймалося в образах, і все це вбирала вразлива Сашкова душа, щоб пізніше наповнити повість «Зачарована Десна».