Григорій Сковорода – одна з найпомітніших постатей української літератури. Він жив в період зародження капіталістичних відносин між Росією та Україною, під час кріпосницького гніту. Його обурювали тогочасні несправедливі порядки, прагнув змінити становище, коли дармоїди живуть за рахунок праці мільйонів знедолених.
Незважаючи на те, що його твори було заборонено друкувати, вони поширювалися за до листування. В них він розкриває питання про необхідність пізнати самого себе, про людське щастя, викриває і засуджує негативні риси людей, оспівує свободу. У своїх байках він підносить хороші якості людини : працьовитість, чесність, доброту, скромність та осуджує прагнення до багатства, високих посад, зарозумілість. Основними поняттями філософії і творчості Г.Сковороди є поняття «щасливої людини» та «сродної праці» - кожен повинен робити те, для чого народжений. Багато висловів Сковороди й на сьогоднішній час не втратили актуальності.
Так, у байці «Бджола і Шершень» автор викриває людей, які живуть за рахунок крадіжки чужого, лише для задоволення своїх потреб, примх. У цій байці показано, що у праці людина пізнає радість, а у безділлі – деградує.
У байці «Дві курки» розповідається про розмову між Дикою та Домашньою Куркою. Основна думка цієї байки : наука полягає не в знанні, а в роботі. Знання без діла – марна справа.
За своє життя він створив тридцять байок, які були високо оцінені Іваном Франком. Григорій Сковорода любив Україну та сподівався, що в майбутньому ми створимо краще суспільство, і що настануть кращі часи. "
ліро-епічні твори з яскравим сюжетом, що мають трагічну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньої літератури, із якого черпали мотиви і настрої Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Мотиви балад були різні: туга за нареченою, вбитий на війні козак, почуття дівчини, з яких насміялися, зле чарівництво та прокльони свекрухи на адресу молодої невістки, зрада і помста. Українські балади-пісні відображають світобачення і уявлення різних поколінь, їх зв'язок з природою: Персонажі балад представлені символами. Син, якого прокляла матір, стає явором, невістка, яку зненавиділа свекруха, — тополею. Дівчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в інших образах: "в головах ворон кряче, а в ніженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивої зозулі.
Трапляються у баладах казкові мотиви, дуже поширена гіпербола, що стосується фізичної сили героїв.
Однією рукою та тисячу татар поклав, А другою — ще три тисячі.
Дуже популярною баладою серед українців є балада "Ой не ходи, Грицю", її сюжет обігрувався різними поетами, серед яких була Ліна Костенко, Михайло Старицький.
Скільки б не минуло століть, балади і думи не перестануть цікавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цікаве. Збирачі фольклору й досі мандрують містами й селами, записують цікаві тексти дум, пісень, балад, прислів'їв і приказок. Дуже радує й те, що в наш час українська сцена, театр, молоді виконавці звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.