соняшник – висока рослина зі жорстким стеблом. до нього кріпиться темно-зелене листя великого розміру. розцвітає рослина влітку. на одному стеблі знаходиться гарне суцвіття. посередині кругла середина із трубчастих квітів. вони темно-коричневого кольору. обабіч кошика розташовуються великі язичкові квіти. саме вони нагадують жовтогаряче сонце. навіть назва квітки співзвучна цій подібності.
влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. це напрочуд чудова картина.
соняшник – висока рослина зі жорстким стеблом. до нього кріпиться темно-зелене листя великого розміру. розцвітає рослина влітку. на одному стеблі знаходиться гарне суцвіття. посередині кругла середина із трубчастих квітів. вони темно-коричневого кольору. обабіч кошика розташовуються великі язичкові квіти. саме вони нагадують жовтогаряче сонце. навіть назва квітки співзвучна цій подібності.
влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. це напрочуд чудова картина.
Відповідь:
1. Чим суголосна ця пісня з настроєм новели В.Стефаника "Камінний хрест" ?
Ні герой новели - Іван Дідух, ні герой пісні не відчувають радості у зв"язку з переїздом до далекої країни. Лише біль, відчай, страх перед далекою дорогою, а ще страх померти в дорозі і не мати навіть могили. Так Іван в новелі до дружини каже: "Катерино, що ти собі небого, у свої голові гадаєш? Де ті покладу в могилу? Ци риба ті має з'їсти?". А герой пісні в крикові журавлів чує: "... в чужині умру,/ Заки море перелечу, крилонька зітру/ крилонька зітру".
2. Чому, на ваш погляд, вона стала улюбленим твором емігрантів ? Чи часто ми замислюємось про те, що відчувають люди, які змушені покинути рідний дім, рідну землю? чи відчули ми весь розпач і тягар стправжньої ностальгії за Батьківщиною? чи жаль нам цих людей? Але з переїздом в іншу країну емігранти не зникають, не перестають бути людьми з живою душею. А Богдан Лепкий у своїй пісні підкреслює, що навіть розділені морями, державами, кордонами ми залишаємося братами і близькими один одному. І біль від розлуки у нас спільна. А тому ми розуміємо розпач тих, хто їде в далекі країни.
Пояснення: