Святослав Ігоревич прославився тим, що розширив територію Київської Русі за рахунок приєднання до Києва земель в'ятичів (сучасні Смоленська, Московська, Тульська, Воронезька області РФ). Він також воював проти численних сусідів - Волзької Булгарії, Хазарського каганату. Коли войовничий князь Святослав Хоробрий йшов на ворога, він ніколи не нападав на нього зненацька. Перед боєм завжди заздалегідь попереджав своєю знаменитою фразою: «Іду на Ви!»
Владимир охрестил Русь в 9888
Объяснение:
При малолетстве Игоря Олег стал проводить активную внутреннюю и внешнюю политику. В «Повести временных лет» говорится, что в 882 году Олег с большим войском захватил Смоленск и Любеч, посадил своих наместников и двинулся на Киев, где княжили варяги Аскольд и Дир, которые, по сути, узурпировали власть. Ему обманом удалось выманить их из города и убить. Киев Олегу понравился, и он сделал его столицей Древнерусского государства. Новую власть быстро признали славянские племена, в том числе поляне, северяне, древляне, ильменские словене, кривичи, вятичи, радимичи, уличи и тиверцы. Олег организовал структуру государства таким образом, чтобы в управлении территориями ему местные князья и наместники.
Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві.
Дочка журналіста та письменника Дмитра Олексійовича Іваненка і вчительки Лідії Миколаївни Іваненко, сестра фізика-теоретика Дмитра Іваненка. Навчалася у гімназії, потім у робітничій школі. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти.
У 1926 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти, у 1931 році — аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту. Була вихователькою в дитячій колонії імені Горького під керівництвом Антона Макаренка.
У 1932–1939 працювала у видавництві «Молодий більшовик», у 1947–1951 роках — у журналі «Барвінок». У 1939–1957 роках мешкала у Києві в будинку письменників Роліті. Померла в Києві 17 грудня 1997 року. Похована на Байковому кладовищі.
Творчість
Друкувалася з 1925 року. За роки літературної діяльності видала велику кількість книжок для дітей та юнацтва:
«Майка та жабка» (1930);
«Дитячий садок» (1931);
«Черевички» (1933);
«Лісові казки» (1934);
«Великі очі» (1936);
«Джмелик» (1937);
«Три бажання» (1940);
«Казки» (1958).
Авторка повістей:
«Друкар книжок небачених» (1947, про Івана Федоровича);
«Рідні діти» (1951);
«Богдан Хмельницький» (1954);
«Великий шум» (1967).
Авторка романів:
«Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини вийшли 1939; про Тараса Шевченка);
«Марія» (1973, 1977, 1986, 1988; про Марка Вовчка).
Объяснение: