Фольклор українського народу є дуже цінним скарбом. Він формувався на протязі багатьох століть і об"єднує часи Київської Русі з сьогоденням. Долаючи різні перешкоди на своєму шляху фольклор видозмінювався і набував різних жанрових втілень. Занурившись у історію ми можемо знайти славетні думи, які звеличували переможців; повчання, що не втратили актуальності до сьогодня; легенди, балади, казки і багато чого іншого.
Фольклор втілює велику цінність ще тому, що найкращі твори великих поетів взяті зі скарбниці творчості народу, незмірно глибокої, різноманітної, чистої і мудрої. На основі фольклорних творів на українських землях формувалися і розросталися театри, пісенні твори і навіть художне мистецтво.
Своє ставлення до фольклору у своїх роздумах втілив великий філософ Григорій Сковорода, під час навчання він радив учням обов’язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. Він наголошував на тому, що лише та людина має право на пошану, що не забува славетного походження свого і може почерпнути для себе всю розмаїтість думок народного мистецтва, зрошеного кровю і слізьми українського народу.
Я вважаю, що людина знаюча свою історію і фольклор заслуговує називатися справжнім патріотом. І що саме велике багатство знаходиться не в самомій усній народній творчості, а в тому що ця творчість зворушила у серці людини.
Обґрунтування:
Український звичай "Івана Купала" - це стародавнє святкування, яке відбувається у ніч з 23 на 24 червня. Це свято пов'язане з природними циклами та приходом літа. Під час цього свята люди збираються біля водойм, де проводять різноманітні обряди та виконують пісні та танці. В цей день традиційно горять вогнища, скачуть через вогнища та запускають в річки обрядові горщики. Це свято володіє своїм особливим колоритом та символікою: вогонь і вода є основними елементами, а також відбуваються пошуки різних символів, що сприяють розкриттю таємничості й магічності свята.
Таким чином, у творі "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка не було згадано український звичай "Івана Купала". В такому контексті можна припустити, що автор не вважав цей звичай необхідним для розкриття сюжету чи характеру героїв.