Повість В. Нестайка "Тореадори з Васюківки" вражає динамічністю подій. Не встигає закінчитися одна пригода з її головними героями, а вже починається інша. І щоразу фантазерам Яві та Павлуші, які сплутали вигадки з дійсністю, доводиться виплутуватися з комічних ситуацій.
Вони захоплено уявляють, як відбудеться вперше в історії Васюківки таке вражаюче видовище, як бій биків. Подивитися на тореадорів Івана Реня і Павла Завгороднього приїдуть з усієї України, їх покажуть по телевізору. Але що поробиш, якщо корова Контрибуція не розуміє добрих намірів сміливих тореадорів і заганяє їх у багно.
Відважні Ява і Павлуша готові врятувати сільського винахідника й умільця Фарадейовича. Але й ця пригода завершується комічно: вибухає не бомба, а глиняний глечик. Хлопці вкотре потрапляють у халепу. Замість винагороди їм доводиться ліквідовувати сліди свого перебування у хаті Фарадейовича.
Даремно не розуміють добрих намірів "тореадорів" ні їх рідні, ні односельці. Але друзі чужої іронії не сприймають. "От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці!" — каже про них дід Саливон. Ява і Павлуша сприймають дідові слова "за чисту монету". Вони згодні, щоб всі про них так говорили, щоб слава гриміла на всю Васюківку. Хоч слава про них і так гримить.
Захоплюючий сюжет повісті побудовано так, що розв'язка пригод виникає несподівано, коли її не чекаєш. Можливо, це трапляється тому, що "життя — заплутана і складна штука". Хто може наперед знати, що свиня провалиться в підземний хід і зруйнує метро? Хіба є щось страшне в лісовому птахові? А лектор, який читав лекцію про виховання дітей у сім'ї, ненароком впаде зі сцени та ще й виллє на себе воду з графина.
Може, саме завдяки цій сплутаності життя, починаєш розуміти, хто твій справжній друг. Мабуть, автор повісті недаремно використав такий веселий епізод для розповіді Павлуші про те, як він потоваришував із Явою. Бо саме в непередбачуваних випадках найкраще проявляється характер людини.
Через цю веселу Павлушину оповідку письменник розкрив сувору дійсність: зразковий Стьопа не тільки підбив хлопців завалити свого ровесника кавунами, а ще й покинув його напризволяще, а вигадник Ява, який навіть другом Павлуші не був, не побоявся грізного діда Саливона, став рятівником.
Немає жодних сумнівів у тому, що Тарас Бульба – це справжнісінький народний герой у повісті Миколи Гоголя. Як мені здається, автор сміливо показує, що справжній народний герой зобов’язаний бути не тільки сильним, розумним і чесним, а й мати дуже важливу якість – здатність відмовитися від своїх інтересів на догоду своєму народу. Навряд чи серед людей був хтось ближче для Тараса Бульби, ніж його сини – Андрій і Остап. Але, тим не менш, Тарас зміг відмовитися від своєї батьківської любові, коли це було необхідно його народу.
У творі Т. Шевченка "Сон" (або "У всякого своя доля..."), цара зображено як або "медвідь", або "кошеня", що може бути пов'язано з його характером та поведінкою. Цар, як правитель, повинен бути мудрим і справедливим, але в творі він зображений як злий, лютий і тупий.
Можливо, Т. Шевченко використовує ці образи, щоб показати, що влада у руках непринятливої та бездуховної людини може бути деструктивною для народу. Також, можливо, він хотів показати, що царська влада не відповідає потребам народу і не може розуміти їх проблем.
Отже, в образі царя-медведя або царя-кошеня Т. Шевченко може втілювати своє уявлення про те, яким має бути правитель, та протиставити йому реальність царівської влади, яка не відповідає цьому ідеалу.