Коли Юрко повернувся додому, то його почалу мучити докори і він вирішив написати листа Тосі з вибачення. Для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. У листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. Тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. А влітку Юрко приїхав знову до села і вони разом з Тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.
На наступне літо Юрко знову приїхав до бабусі. він цілий рік пам*ятав свій вчинок і для нього було соромно. Приїхавши у село ,він одарзу побіг до Тосі просити пробачення. Вона хоча ще тримала образу, але вона розповіла що дуже сумувала за ним та пробачила його. а ще вона розповіла новину.
сім*я дикої качки припливає до берега. тося ходить їх годувати.
- ходімо і ти подивишся як вони виросли. - сказала Тося до Юрка.
Юркові було незручно дивитися для Тосі у очі. Коли він побачив, які великі та гарні вииросли каченнята , і якби не Тося вони б загинули. він подякував ще раз Тося та побіг до дому взяти хліб. вони годували їх та дивилися на них)
Відповідь:
Тема твору: зізнання у щирому палкому коханні ліричного героя до своєї коханої.
Ідея: справжнє кохання приходить самостійно і захоплює людину так, що не потрібно жодних чарів і чаклувань.
Основна думка: почуття героя до своєї коханої дівчини справжнє, щире, безмежне. Сум і туга обіймають його без неї. Такі почуття не потребують жодних чаклувань.
“Червона рута” художні засоби:
Епітети: Червону руту, чистая вода, бистрая вода, З синіх гір, У дібровах зелених, По забутих стежках, квітку надії.
Метафори: Я без тебе всі дні/ У полоні печалі; Бачу я тебе в снах; Бо давно уже ти / Увійшла в мої мрії.
Порівняння: Бо твоя врода — / То є чистая вода, / То є бистрая вода / З синіх гір.
Риторичне запитання: Може, десь у лісах / Ти чар-зілля шукала, / Сонце-руту знайшла / І мене зчарувала?
Повтор: То є бистрая вода / З синіх гір.
«Червона рута» – найвідоміша пісня Володимира Івасюка. Основана вона на легенді про червону руту – квітку, яка росте в Карпатських горах і, здобувши яку, можна приготувати зілля для того, щоб закохати у себе когось. У пісні ж герой звертається до коханої дівчини з завіренням у своїх найпалкіших почуттях. Він кохає її настільки сильно, що часом сам себе запитує чи не викликано це дією чарівного зілля (перший куплет). Проте кохання його щире й справжнє і ніяке зілля для його зміцнення чи поглиблення не потрібне, про що йдеться в останньому куплеті пісні.
Пояснення: