Кожна людина потребує надії на диво. Майже з самого дитинства ми починаємо усвідомлювати, що поряд із багатьма захоплюючими речами у світі співіснують лють, кривда, брехня. Ми бачимо це, і віра в дива, в надзвичайне в цю мить ще більше спалахує в нас, бо дитина-душа захищається від таких страшних розчарувань. Але кожен використовує цю віру по-різному. Хтось намагається закрити очі і зробити вигляд, наче нічого такого немає, ховаючись у мрії, а хтось, бажаючи змінити цей світ, дивиться на свою мрію, і йде вперед, і увесь цей бруд на ньому не залишає сліду. Авжеж, ми не зможемо змінити світ, не змінивши себе самих, тому для того, щоб мрія справді стала дійсністю, треба працювати над собою. На це здатен не кожен, бо боротьба із собою - найважча боротьба у світі.
Казка Івана Франка є дуже повчальною, через образи тварин автор вказує нам на події нашого повсякденного життя. Часто нам зустрічаються люди, які намагаються бути не тими, хто вони є, здаватися кращими, сильнішими. І таким чином домогтися поваги та часом навіть поклоніння інших. Така хитрість і лицемірство заслуговує на засудження! Але й наша довірливість і наївність також свідчить проти нас. Я вважаю, що Лис Микита поводився погано, обманюючи лісових звірів. Але і звірі видалися мені досить наївними, якщо, так легко повірили хитрощам Микити,
1)візуальні
2)сортувати
3)