Визначити спільні та відмінні риси в козацьких та чумацьких піснях пропоную так:
До спільних рис можна віднести: тематику (а саме зображення нещасної долі народу), наявність історичної основи у творі, мажорний настрій, художні засоби (а саме використання постійних епітетів, застосування прийомів паралелізму, вживання слів зі зменшено-пестливими суфіксами, окличних речень).
До відмінних рис можна записати: у козацьких піснях переважають патріотичні мотиви, засуджується державна зрада, підноситься слава та мужність козаків; а у чумацьких відчувається злиття з природою, мотиви туги за домівкою, тривога за інших чумаків.
Загалом, цілі можуть бути різними, але в будь-якому випадку вони носять позитивний характер і забарвлення по відношенню до своєї країни.
Проте слід пам’ятати і про інший важливий аспект. Одна справа хотіти жити в гарній країні, а інша справа – добитися цього. Часом це вкрай непросто. На шляху до цього суспільство кожного окремого народу стикається з низкою труднощів і неприємностей. Як мені здається, вирішити цю проблему можна лише одним шляхом. Є один базовий рецепт того, як зробити країну кращою.
Він полягає в тому, щоб її любити. Лише любов до власної батьківщини може мотивувати людину і суспільство розвиватися, ставати кращим та покращувати свою країну.
Дане питання розумілося абсолютно всіма розумними людьми. В Україні особливе місце серед них займали різні письменники: Тарас Шевченко, Іван Франко та багато інших. Будучи в цілому більш грамотними і свідомими, ніж звичайні люди, письменники розуміли, що життя людини, його якість, безпосередньо залежить від того, як влаштована країна. Якщо країна влаштована так, що інтереси людини дотримуються, а вона сама цінується високо, то в такій країні, звичайно, комфортно жити.
Але, як уже говорилося, основа всього цього одна – любов до власної країни. Якщо вона є, то є і відчайдушна праця, пошуки усіляких можливостей і шансів поліпшити і зробити країну кращою.
Письменники, будучи ідеологами всього українського суспільства, робили все від них залежне, щоб прищепити українцям любов до власної батьківщини. Для цього вони написали безліч патріотичних творів, де оспівували прагнення наших предків до створення сильної і могутньої країни, показували подвиги українських героїв і всім цим намагалися донести до читача думку про те, що Україна повинна існувати, розвиватися, процвітати і ставати набагато кращою, ніж вона є.
Варто сказати, що письменникам вдалося зробити те, до чого вони так прагнули. Сучасні українці демонструють власний високий рівень патріотизму, бажання працювати на благо своєї країни. А все це тому, що вони люблять Україну. І ця любов активна, діяльна.
Вона відбувається, насамперед, через те, що українці пов’язують себе лише зі своєю країною і не хочуть її втрачати. І це дає впевненість у тому, що Україна буде розвиватися і ставати тільки краще.