чорна рада» п. куліша — перший соціально-історичний український роман, в якому відбилися особливості національного характеру запорожців. в основу історичної романістики покладено зображення складних, переломних періодів історії, бурхливі події яких зумовили гострі ситуації, формували сильні характери, безмежно віддані своїм ідеям особистості. тому роман п. куліша «чорна рада» ми по праву можемо віднести до загалу найкращих світових зразків романтичних творів. історичною основою роману є події, що відбувалися в україні в роки руїни, коли після б.хмельницького (1657) почалася боротьба за гетьманську владу. на правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик павло тетеря. а на лівобережжі точилася запекла боротьба між такими претендентами: переяславським полковником якимом сомком, що був обраний на старшинській раді в козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовим отаманом запорізької січі іваном брюховецьким. 27—28 червня 1663 року в ніжині відбулася «чорна рада», в якій брали участь широкі маси населення, чернь — селянство, міщани, козацька голота. гетьманом було обрано брюховецького, а сомка покарано. який же висновок можна зробити, прочитавши цей історичний роман? чи правильний вибір зробив народ, обравши кошового отамана гетьманом? чи справді він відстоював інтереси народних мас? автор майстерно змальовує все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни. іван брюховецький до виборів являв собою простоту, щирість, обіцяв усім, хто його підтримає, усілякі блага. і портретна характеристика автора відповідна: «чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки так наче собі чоловічок простенький, тихенький». брюховецький шанобливо називав козаків «товариство миле», «мої рідні братчики», «дітки», з особливою повагою ставився до старих запорожців, говорячи, що у їхніх «шановних головах увесь розум сидить». пізніше, ставши гетьманом, промовляє: «обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків». ось справжня сутність брюховецького. отже, народ помилився в своєму виборі. зовсім іншими фарбами змальований сомко. автор не приховує замилування цим героєм, наділяє його найкращими рисами. сомко виступає як мудрий державний діяч. його ідеал — соборна україна, об'єднана під гетьманською булавою, звільнена від підлеглості москві. «дай щоб обидва береги дніпровії приклонилися під одну виженем недоляшка з україни, одтиснем ляхів до самої случ і, та, держачись за руку з москвою, громитимем усякого, хто покуситься ступити на руську землю! » сомко мріє про сильну державу, де панувала б правда: «уже пора нам знати, що нема там добра, де нема правди». герой виступає втіленням моральних чеснот. як справжній лицар, не допускає думки про власний порятунок ціною життя кирила тура. прийшовши до влади, іван брюховецький жорстоко розправляється з політичними . у літописі самовидця повідомляється про цей факт: «вступаючи в осінь, о святому симеоні, того літа за позволенієм його царського величества наказав гетьман брюховецький постинати гетьмана сомка і васюту, полковника ніжинського, полковника лубенського, осавулів та інших полковників заслано на москву, котрих на сибір заслано, немало старшини козацької». отже, народні маси обрали шлях, яким повинна була йти україна, усвідомивши свою помилку набагато пізніше. автор підкреслив, що суперечності між козацькою старшиною і широкими народними масами ніколи б не вивели україну на новий щабель розвитку.
аллегория — художественное обособление посторонних понятий с конкретных представлений. религия, любовь, душа, справедливость, раздор, слава, война, мир, весна, лето, осень, зима, смерть и т. д. изображаются и представляются как живые существа. прилагаемые этим живым существам качества и наружность заимствуются от поступков и следствий того, что соответствует заключённому в этих понятиях обособлению, например, обособление боя и войны обозначается посредством военных орудий, времён года — с соответствующих им цветов, плодов или же занятий, беспристрастность — посредством весов и повязки на глазах, смерть — посредством клепсидры и косы.
У повісті Туве Янссон "Комета прилітає" герої проходять через різні випробування та перешкоди, існуючі моральні цінності грають важливу роль у їхній мужності та стійкості.
Одна з найважливіших моральних цінностей, яка допомагає героям протистояти випробуванням, - це дружба та взаємопідтримка. Герої постійно підтримують один одного, допомагають пережити труднощі і надихають на подолання перешкод. Вони розуміють, що колективна сила і підтримка важлива для успіху.
Ще одна моральна цінність, яка допомагає героям, - це відвага та впевненість у собі. Вони стикаються з небезпекою та невідомістю, але не втрачають впевненості. Вони вірять у свої здібності та здатність подолати складнощі. Це моральна сила, яка дає їм сміливість діяти навіть у найскладніших ситуаціях.
Іншою важливою моральною цінністю є відданість своїм принципам та цілям. Герої повісті мають чітку мету - зустріти та ігати за прилітанням комети. Вони не відхиляються від своєї мети під впливом перешкод чи спокус, а рухаються вперед, навіть коли це нелегко.
Також у повісті відображено цінність доброти та співчуття. Герої допомагають тим, хто потрапляє в біду, і проявляють чуйність та розуміння до інших персонажів. Це показує, що моральні цінності, такі як доброта та співчуття, допомагають їм залишатися сильними та впевненими.
Усі ці моральні цінності - дружба, відвага, впевненість у собі, відданість принципам та цілям, доброта та співчуття - допомагають героям повісті "Комета прилітає" мужньо втримати всі випробування, зберегти свою міцність та впевненість у найскладніших ситуаціях.