До пізньої прози відомого українського письменника і драматурга Івана Франка належить новела «Сойчине крило». Підзаголовок цього твору – «Із записок відлюдька». Проблематика новели носить екзистенцій ний характер, тому що автором розглядається не тільки проблема невдалого життя чи нещасної любові героїв, а взагалі проблеми людського буття. Герой новели – Хома став відлюдьком за своїм бажанням, він свідомо відмежувався від людей та заховався за витворами мистецтва. Він впивається своїм трагічним одиноцтвом, та думає про те, що він має інше життя і про це ніхто не здогадується.
Як тільки я почала читати новелу, то відразу побачила те, наскільки сильно оповідач замкнутий в собі. Він каже, що вже три роки святкує Новий рік по-своєму. Він не любить гучні гулянки, йому більше до вподоби насолоджуватися самотністю. Він зачинив за стальними дверима своє серце і нікого туди не впускає.
На протязі всього твору ми читаємо лист від Мані до Хоми, з нього ми і дізнаємося про їх минуле, як вони були разом у лісі, та ще про минуле Марусі без Хоми. І читаючи листа, Хома-Массіно відчиняє своє серце, в ньому змінюється ставлення до Марусі, змінюються його думки щодо Мані та її листа.
У Марусі важка доля і їй можна тільки співчувати та співпереживати. Але, з іншого боку, це було цілком її рішення – піти від коханого чоловіка, з рідної сторони, з дому і попрямувати назустріч бурхливому, невідомому та жорстокому світу. Мені не зовсім зрозумілі її мотиви і хоч вона і не знала, хто такий насправді Генрись, але вона сама зробила свій вибір. З одного боку, вона каже, що Хома не зміг її втримати, але з іншого – чому вона сама не трималася за своє кохання, не боролося за нього, а замість цього втекла з малознайомим хлопцем. І ще одне запитання: чи не спокусили її його статки та статус, бо у творі мимохідь сказано про те, що у Генрися ніби була забезпечена сім’я.
Я не хочу засуджувати Марусю, але інколи я не можу її зрозуміти. В житті кожен може зробити помилку, оступитися, та для Мані ця помилка стала фатальною. Хоч, якщо подивитися з іншого боку, може, ця помилка стала випробуванням для неї і для Хоми, для перевірки їх кохання, яке незважаючи ні на що не згасло…
У всі часи проблема співіснування двох людей має глобальний характер людського буття взагалі. Вустами Массіно Франко говорить незаперечну істину:«Що таке людина для людини? І кат, і Бог! З ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка!»
Відповідь:
- Доброго дня, Андрійко! А що це в тебе в руках?
- Планшет. Я скинув на нього всі наші підручники і тепер можу ходити до школи майже з порожнім портфелем.
- Це дуже зручно.
- Так. А як ти вважаєш, чи зможуть електронні носії повністю витіснити друковану книгу із нашого життя?
- Я вірю у вічність друкованої книги. Щось у ній є особливе. Проте я не відмовляюсь від рідерів на планшеті чи телефоні, адже це, безперечно, зручніше.
- Я також вважаю, що в друкованій книзі є своя таємничість. Гортаючи сторінки, людина отримує якесь особливе задоволення. Тому електронні носії ніколи не знищать книги. Лише, можливо, дуже сильно потіснять.
Герой: Коза-Няня.
Звідки: Знаходимо Козу-Няню українських народних казок.
Рід героя: Вона є персонажем українських народних казок.
Заняття: Коза-Няня займається доглядом і вихованням маленьких козенят.
Персонаж: Головний персонаж у деяких казках, епізодичний у інших.
Прототип: Коза-Няня є типовим персонажем українських народних казок, але конкретний прототип може бути відсутнім.
Портрет героя: Коза-Няня зображається як добра, турботлива та розумна істота. Вона має великі горлянки та роги. Зовнішність персонажа відповідає її внутрішньому світу, відображаючи мудрість та надійність.
Характер персонажа: Характер Кози-Няні розкривається в розвитку. Вона постійно піклується про маленьких козенят, демонструючи свою турботу та відданість. Крім того, вона може виявляти сміливість та розум, коли потрібно захистити своїх вихованців від небезпеки.
Соціальне значення героя: Коза-Няня символізує багатоцінні риси, такі як материнська любов, турбота, мудрість та відданість. Вона втілює роль захисника і піклувальника української сім'ї та культури.
Проблеми, які порушує автор через цей образ, їх актуальність: Автор, за до образу Кози-Няни, ставить акцент на значущість материнської турботи та виховання. Це актуальна проблема, яка розглядається в контексті важливості формування сімейних цінностей та відповідальності за наступне покоління.
Психологія характеру: Коза-Няня має духовне багатство у вигляді мудрості, любові та відданості. Вона є символом моральної краси, яка виявляється у її вчинках та ставленні до маленьких козенят.
Місце і роль персонажа в сюжеті: Коза-Няня часто виступає як опікачка та порадник для головного героя, часто допомагаючи йому подолати перешкоди та знайти рішення проблем.
Мова як засіб самовираження героя: Коза-Няня спілкується за до української мови. Вона може використовувати ласкаві слова та настанови, щоб навчити маленьких козенят правильному життя.
Ставлення до нього автора й інших дійових осіб: Автор зазвичай ставиться до Кози-Няни з пошаною та визнанням її ролі в українських казках. Інші дійові особи в казках можуть виявляти повагу та вдячність до Кози-Няни за її до та розумні поради.
Сприйняття героя: Коза-Няня є символом мудрості, турботи та материнської любові. Вона надихає нас бути уважними до інших, піклуватися про наших близьких та віддавати себе для благополуччя інших. Вона надає нам змогу задуматись про важливість сімейних цінностей та ролі, яку вони відіграють у нашому житті.
Объяснение: