Відповідь:Славко Беркут (словацька назва "Sľubovanka") є одним з найвідоміших героїв української народної епіки. Ця легенда, яка має коріння в українській народній творчості, розповідає про героїчні подвиги Славка Беркута, який боровся проти злочинного режиму та захищав свою землю від нашестя західних завойовників.Славко Беркут відомий своєю надзвичайною фізичною силою, мужністю і вірністю своєму народу. Він виступав в ролі символу справедливості та національної гідності. Його історія показує важливість патріотизму та боротьби за свободу.Відмінності між реальним Славком Беркутом та легендарним героєм, якого описує народна епіка, полягають у наявності історичного доказу про реальне існування Славка Беркута. Наразі існує дебати серед вчених щодо його історичності, і не існує достатньо доказів, що підтверджують його реальну особу.Проте, незалежно від історичної достовірності, легенда про Славка Беркута залишається важливою частиною української культури та національної ідентичності. Вона втілює цінності силу, мужність, вірність та національну гордість.
Мартин боруля — головний персонаж комедіï. це людина із заможноï верхівки села, не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманності. однак це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лінію». коли б його спитали, навіщо йому те дворянство, він, певно, не зміг би належно пояснити своє дивне бажання. мартин — гарний сім'янин, у домі порядок і достаток; i авторитет, i гроші — все це в нього є. виявляється, герою треба дворянського титулу, який, на думку мартина, зробить йогопаном. у своєму домі цей «міщанин-шляхтич» (так назвав свого героя журдена французький драматург мольєр) заводить дворянські порядки, сам мучиться через своï химери, але терпить, бо вважає таку « перебудову» шляхом до політично-правового місця в поміщицько-капіталістичній державі, яке мало дворянство.мартин велить своïм дітям називати себе не татом, а «папінькою», а маму «мамінькою». він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, від довгого лежання з незвички болять боки. дочку марисю хоче віддати заміж за «образованого чоловіка», сина степана мріє бачити знатним чиновником. смішно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім'ï мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини. висміявши таку поведінку свого героя, карпенко-карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєï рідноï землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаïв. головне не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.
1. ішов справді парубок. на перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лице довгобразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі оце й уся врода. таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. одно тільки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою 2.на самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. з-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті. 3.а й дитина ж то вийшла — на славу! повновиде, чорняве, головате, тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла чіпка, як його звали, — не такий, ні! оце, було, мотря чи оришка скаже: «подай, чіпко, води! », або — ножа, або — » то він і почне: «а де ж воно лежить, чи стоїть? » отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом 4. виродок іде! — кричить, забачивши здалека чіпку, білоголовий хлопчик. — запорток! — підхопить другий. — ходім до нього! 5. такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою. глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою — з самого споду до верху. 6. закипіла в чіпки у руках робота. найняв плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив; зійшло — як щітка! у косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сіна. є чим овечок узиму годувати. настала жнива — місячної ночі жне. розгорювався десь на десять рублів; купив у заїжджого цигана стару кобилу; звозив хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав! дивуються люди, що чіпка до хазяйства такий удатний! а чіпка, дивись, у же й хліб вимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город . скоту нема. продав чіпка більшу половину соломи, кілька мішків хліба, та восени купив корову на ярмарку.
Відповідь:Славко Беркут (словацька назва "Sľubovanka") є одним з найвідоміших героїв української народної епіки. Ця легенда, яка має коріння в українській народній творчості, розповідає про героїчні подвиги Славка Беркута, який боровся проти злочинного режиму та захищав свою землю від нашестя західних завойовників.Славко Беркут відомий своєю надзвичайною фізичною силою, мужністю і вірністю своєму народу. Він виступав в ролі символу справедливості та національної гідності. Його історія показує важливість патріотизму та боротьби за свободу.Відмінності між реальним Славком Беркутом та легендарним героєм, якого описує народна епіка, полягають у наявності історичного доказу про реальне існування Славка Беркута. Наразі існує дебати серед вчених щодо його історичності, і не існує достатньо доказів, що підтверджують його реальну особу.Проте, незалежно від історичної достовірності, легенда про Славка Беркута залишається важливою частиною української культури та національної ідентичності. Вона втілює цінності силу, мужність, вірність та національну гордість.
Пояснення: