Відповідь:
Чи вмію я дійсність і самого себе? Після прочитання твору "Жаба і Віл" Л. Глібова, це питання стає особливо актуальним. У цій оповідці жаба і віл – два зовсім різні світи, що зіштовхуються. Вони намагаються зрозуміти один одного, проте зустрічають перешкоди, викликані власними упередженнями і страхами. Але, можливо, саме у цьому пошуковому протистоянні ми можемо знайти відповіді на питання про дійсність і самого себе. Можливо, дійсність - це не лише те, що сприймають наші органи чуття, але й наше внутрішнє бачення світу. А саме себе ми можемо пізнати не лише зовнішніми ознаками, але й через взаємодію з іншими і відкриття власного потенціалу. Саме в процесі сприйняття і розуміння іншого ми вчимося розуміти і себе. Тож, чи вмію я дійсність і самого себе? Можливо, це питання без кінця, але саме у пошуку відповідей ми знаходимо розвиток, розширення світу і глибше розуміння самого себе.
Пояснення:
коломийка — найпоширеніша танкова пісня, котра поєднує в собі поетичне слово, музику і танець в одну цілість.
Кожна коломийка складається з 2 рядків по 14 складів та може бути як приспівкою до танцю, так й існувати незалежно від нього. Коломийки лаконічно, але дуже виразно змальовують буденний та святковий побут. Поряд з цим у них закладено глибокий зміст, широку гаму народно-філософських поглядів та психології.
Коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки. Вони об’єднуються у «віночки» («в’язанки»), які не мають сталого поєднання, а спонтанно добираються до конкретної ситуації. Адже коломийка - дуже імпровізаційний жанр: вправні народні виконавці люблять експромтом складати коломийки до різних життєвих оказій. Коломийкова мелодія, не змінюючи свого основного строю, може приймати то сумний, то веселий характер, тому вона надається однаково добре до передачі трагічних і веселих моментів народного життя.
Образ Чіпки «Хіба ревуть воли» У центрі роману — образ Чіпки. Його історія займає три частини твору. Чіпка (Ничипір) Варениченко — найпомітніший, особливо детально виписаний образ революціонера, бунтаря у вітчизняній літературі другої половини XIX ст. Панас Мирний та Іван Білик докладно простежили, як потенційно добру, чулу, чесну й совісну людину затята революційність, мстивість неминуче веде до страхітливого морального краху. Доля, суспільство справді вкрай несправедливі до Чіпки. Однак чи можна через це зневірюватися й мстити? Він обирає саме такий шлях. Безвихідне узагальнення «немає правди на світі» підказує йому прямо більшовицьку ідею: «Куди не глянь, де не кинь, — усюди кривда та й кривда! Коли б можна, — увесь би світ виполонив (себто виполов, знищив. — Авт.), а виростив новий! Тоді б, може, й правда настала!» Разюче символічна кінцівка роману: Чіпки зрікаються, його проклинають і Галя, і мати — найдорожчі люди, для яких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. З пекучим докором на устах: «Так оце та правда?» — дружина накладає на себе руки. А мати сама віддає на кару свого сина-зарізяку, аби зупинити його сатанинство. Адже для Мотрі Господня заповідь («Не убий» — заповідь добра, любові до ближнього) вища, ніж материнські почуття. Зрозуміло, і Мотря, і Галя — то сама Україна, душа народу нашого, що однозначно відкидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю. Автори наголошують, що, попри все, Чіпка міг зробити й інший вибір. Життєві умови, які формували його як особистість, не такі вже й однозначні, одновимірні. Якісь обставини тягли Варениченка в прірву морального занепаду, а інші оберігали його від «слизької дороги»
тут 10 речень
Объяснение:
Читаючи твір Л. Глібова "Жаба і Віл", виникають роздуми про те, чи вмію я розуміти дійсність і самого себе. Герої оповідання, Жаба і Віл, мають різний підхід до життя: Жаба - обережна і аналітична, Віл - оптимістичний та наївний.
Твір викликає запитання про те, наскільки ми здатні розрізняти правду від обману. Часто ми легко віримо усьому, що нам кажуть, і не піддаємо сумніву отриману інформацію. Але можливо, потрібно поставити під сумнів все, що нам розповідають, і шукати власну правду.
Розуміння дійсності і самого себе вимагає нашої уваги та аналізу. Нам потрібно бути критичними до отриманої інформації, перевіряти факти і формувати власну точку зору. Тільки тоді ми зможемо справді зрозуміти світ навколо нас і пізнати себе глибше.
Тому, питання, чи вмію я розуміти дійсність і самого себе, залишається актуальним. Це постійний процес самовдосконалення і невпинного пошуку істини.