Твір на тему "перемогти в собі звіра - це особиста проблема геоя чи вічна проблема кожної людини" - по твору к альдерона "життя - це сон" лише українською дякую якомога більше!
Кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. У всіх є право вільно висловлювати думку. Хоча, у драмі Кальдерона"Життя-це сон", Сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.Він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. Його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. Хоча наприкінці твору ми бачимо, як Сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. І тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі. У сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. Приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.Тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.
Дотепна і весела повість В.Нестайка " Тореодори з Васюківки " розповідає читачам про вірну дружбу двох хлопців, про їх мрії, фантазії і витівки.Ці хлопці у відповідальні і вирішальні хвилини завжди виявляють милосердя , доброту і навіть сміливість. Основіні персонажі повісті- Павлуша і Ява(Іван),на перший поглад звичайні школярі,підлітки які мешкають у селі з цікавою назвою Васюківка.Вони енергійні та наполегливі.Ява був ініціатором різних витівок,наприклад: метро під Васюківкою або влаштувати у селі справжній бій биків.Павлуша ж не залишає свого друга і допомагає йому з різними витівками. Нерозлучні друзі зажди обмірковували свої вчинки,усвідомлювали помилки і знову вигадували щось нове. Вони чудові друзі та напарники,які не кинуть один одного в біді.
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити... Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
Кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. У всіх є право вільно висловлювати думку. Хоча, у драмі Кальдерона"Життя-це сон", Сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.Він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. Його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. Хоча наприкінці твору ми бачимо, як Сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. І тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі. У сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. Приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.Тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.