Останнім часом я все більше ціную професію бухгалтера. Думаю, що зроблю її своєю власною. Я вважаю, що молодь дуже помиляється, коли вважає бухгалтерію нудним заняттям. І зараз спробую це довести.Бухгалтери потрібні скрізь: на виробництві, в установах, у фірмах приватних підприємців. Без роботи ці спеціалісти не залишаться ніколи. Вони професійно працюють з грішми та стежать за фінансами підприємства. Також кваліфікований бухгалтер просто незамінний, тому на нього покладений обовязок розраховувати податки, своєчасно виплачувати їх державі та подавати великі точні звіти..Бухгалтер — дуже сучасна робота, нею займаються освічені, успішні люди. Вони обізнані у багатьох сферах знань: правознавстві, економіці, менеджменті, роботі з компютером. Добре знають бухгалтери ділову українську мову та й іноземні мови теж.Я не розумію, як може праця вважатися кимось нудною, якщо вона потребує зосередженості та застосування розумових зусиль! Також бухгалтерія розвиває математичні здібності людини. Бухгалтери можуть швидко та точно рахувати великі числа. Обдурити людину цієї професії біля прилавка магазину просто неможливо.Професія бухгалтера також привчає людину до акуратності та ідеального порядку. Адже така праця вимагає великої відповідальності за матеріальні цінності.Подивіться на типового представника даної професії. Це підтягнута, ошатно вдягнена людина. Звикнувши завжди бути енергійним та зібраним на роботі, бухгалтер залишається таким і поза нею. Його життя теж добре впорядковане, але зовсім не нудне. Адже праця кваліфікованого бухгалтера оплачується гідно, він може дозволити собі подорожувати, розважатися тощо. Я сподіваюся, що, якещо я докладу до цього зусиль, мені теж коли-небудь пощастить обіймати посаду бухгалтера!
Рідний дім — це фортеця людини, її оберіг. Добре, коли в цьому домі затишно, привітно, коли чекають рідні, найдорожчі люди. Здається, що якийсь добрий гном чи домовичок оберігають лад і спокій у домі. А може. Ці старий буфет, прабабусина шафа чи ще щось із старих меблів? Вони бачили багато, пам'ятають увесь рід, що тут жив, і бережуть цю пам'ять. Фантастична й зворушлива картина, яку змалювала письменниця, містить у собі глибокий смисл: тільки любов до людей, пошана до старшого покоління можуть до жити в мирі та злагоді.
"Наталка Полтавка" — "світла незаймана квітка народної поезії". Написана п'єса майже 180 років тому, але й досі чарує нас своєю красою. Максим Рильський сказав, що "таємниця живучості "Наталки Полтавки" в глибокій сердечності, у немеркнучім і чистім, як день, сяєві життєвої правди".І я відчула цю сердечність і чистоту, сяйво людської душі, відданість великому коханню в образі Наталки. Це моя улюблена героїня п'єси.Наталка — проста українська дівчина. Всі характеризують її як добру, розумну, дотепну. "Золото — не дівка!.." "...Яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить", — так сказав про Наталку сільській виборний. У селі всі матері ставлять своїм дочкам за взірець Наталку.Про себе Наталка співає:Не багата я і проста, но чесного роду,Не стижуся прясти, шити і носити воду.Мені сподобалась Наталка своєю глибокою вірністю у коханні. Чотири роки не має вона від милого жодної звісточки, але продовжує його кохати, чекати. Чотири роки жде не діждеться вона повернення свого милого Петра:Петре! Петре! Де ти тепер?..Я тебе любила і тепер люблю...Вернися ж до мого серця!..До Наталки постійно сватаються і волосний писар, і дяк, і підканцелярист, і "многії другії". Але вона "многим женихам піднесла печеного гарбуза". Мати Горпина Терпилиха не схвалює цього. Щастя мати і дочка розуміють по-різному. Терпилиха не спроможна терпіти злиднів, на її думку, краще вмерти, ніж жити в бідності.Сватався до Наталки і багатий возний. Розумна, з почуттям власної гідності, Наталка відповідає:Гріх вам над бідною дівкою глумитися!Моє багатство єсть моє добре ім'я.Наталка хоче жити за велінням серця: "Серце не вважає, — співає вона, — кого раз полюбить, з тим і помирає".Мати постійно плаче, дорікає Наталці. І Наталка задля спокою матері вирішила подати возному рушники. Вона і досі любить Петра, але каже ненці: "Я покорюся вашій волі, перенесу своє горе, для спокою матері треба все перенести". Як треба було шанувати свою матір, щоб піти на таке. Це драма серця Полтавки. Наталка розуміє, що це не принесе їй щастя, тому що коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то "така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою".Для Наталки сім'я — це єднання двох сердець: "жити люб'язно і дружно, бути вірними до смерті і помагати один одному".Наталку Полтавку покохав чесний, працьовитий, безкорисливий, здатний на самопожертву заради іншої людини Петро. Смілива, рішуча дівчина каже: "Не треба лиш грошей твоїх. Вони мені не Но бідою нашою не потішаться вороги наші... І моїй жизні конець недалеко..."Возний зрозумів, яке сильне, палке почуття у Петра з Наталкою і він відступився: "Я одказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственное владініє з тим, щоб зробив її благополучною". З'єдналися два люблячих серця. Терпилиха благословила молодят на подружнє життя.Одна з виконавиць ролі Наталки сказала: "Наталка Котляревського — це гімн великому коханню, цей образ буде приваблювати ше не одне покоління людей..." Я згодна з цим висловом. Наталка приваблює нас духовною красою, щирістю, пісенністю, вмінням любити, бути вірною своїм почуттям.
