Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля,
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Слова з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845), які виражають віру поета в незбориму силу народу і його співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу. Своєю так-званою промовою, батько української мови, показує не про важливість твоїх коренів, а про людяне відношення до інших народів. Дана проблема рас і досі є в сучасному світі. Хоч мова не показує політичні погляди, але зміцнює патріотичний дух.
(Ліна Костенко)
Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія...
Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”.
— Танцюй, це тобі, — і, посміхнувшись самими очима, подала йому конверт.
Лист був від Тосі. Писала про свої шкільні справи і про те, що хлопці знайшли лелеку з перебитим крилом і тепер доглядають за ним, і про маленьке кошеня, яке прибилося до їхнього двору. А ще про диких каченят... На другий день після від'їзду Юрка Тося знову бігала до річки. Качка з виводком виринула перед нею так несподівано, що Тося аж злякалася. Каченят вона перерахувала, всі живі. Якби їх зараз побачив Юрко — не впізнав би. Такі великі, пір'я бурувате, а двоє з блискучими темно-зеленими голівками. Це селезні, вона знає напевно. Наступного літа, коли Юрко приїде, качки будуть вже зовсім дорослі. А рибу вони вдвох ловитимуть, Тосин батько їй вже вудочку зробив.