Ботей, – ю, ч. Отара
"Вуйко", – а, ч. 1 .Дядько по матері, брат батька або матері. 2. Про чоловіка старшого віком. 3. Переносне значення – ведмідь
Готури, – ам, мн. Глухар
Маржина, – й, ж. Худоба
Худібка, – й, ж. Свійські сільськогосподарські тварини
Вориння, – я, с. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева або одна четвертина розколотого стовбура, що використовується для огорожі; жердина
Кошара, – й, ж. 1.Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня.
Курбало, – ла, с. Більш глибоке місце
Оборіг, – рогу, ч. Повітка на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя
Осадок, – дку, ч. Оселя (у гуцулів)
Струнка, – й, ж. Відгороджене місце в кошарі, хлів для доїння овець
Гачі, – ів, мн. Штани
Запаска, – й, ж. Жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру
Заплітки, – ам, мн. Стрічка або пучок скручених кольорових ниток, які служили для заплітання в кінець коси, щоб зав'язати її і не дати розплітатися (9, III, 264). Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись (185).
Згарди, – ам, мн. Намисто з монет або хрестиків
Кептар, – я, ч. Кептар виготовлявся з овечої шкіри, прикрашався кольоровою шкірою (софіяном) або кольоровими нитками.
Кресаня, – і, ж. Капелюх
Лудіння, – я, с. Одяг, вбрання
Черес, – а, ч. Старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей
Капчури, – ів, мн. Панчохи, пошиті із сукна й оздоблені вишивкою.
Афини, – фин, мн. 1.Назва рослин – чорниці.
Бриндуша, – і, ж. Рослина – шафран сітчастий
Гаджуга, – й, ж. див. Смерека.
Гогози, – ів, мн. Рослина і ягода – брусниця
Козар, – я, ч. Пастух кіз
Мольфар, – а, ч. Чарівник
Спузар, – я, ч. Пастух, в обов'язок якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду
Бринза, – й, ж. Сир з овечого молока
Будз, – у, ч. Свіжий овечий сир
Буришка, – й, ж. Картопля
Гуслянка, – й, ж. Кисляк з пареного молока
Щезник, -а, ч. міф. Злий дух; лісовик
Культура
Одним з основних факторів економіки міста стає туризм. У Великій Британії на роль культурної столиці претендували Брістоль, Бірмінгем, Кардіфф, Ньюкасл та Оксфорд. У підсумку, 2003 року журі віддало перевагу промисловому Ліверпулю перед його найближчим суперником — містом Ньюкасл — і подало на затвердження офіційним Брюсселем. Портовий Ліверпуль упродовж довгого часу мав лише одну туристичну принаду — музей групи «Бітлз», а в останні роки став стрімко розвиватися саме як культурний та туристичний центр королівства.
грошей, напевне, прагнуть усі люди на землі. але для когось гроші — це просто засіб існування, своєрідна ланка в ланцюжку «праця — гроші — матеріальні тя духовні блага». а є люди, для яких гроші — сенс життя, його мета. такі люди живуть заради грошей, заради якось сліпого накопичення. причому свої гроші вони майже не витрачають. єдиний достойний вклад грошей, на їхню думку, — це той, що знову таки дасть якийсь прибуток, принесе нові гроші.
про згубний вплив грошей за всю історію людства сказано і написано дуже багато. і хоча, мабуть, ніщо ніколи не зможе запобігти новим проявам цієї «хвороби», мудрі світу цього невтомно нагадують нам про ту шкоду, що можуть завдати людині гроші. своєрідним попередженням людям-грошолюбам є п'єса івана кар-пенка-карого «стотисяч».
у комедії «сто тисяч» автор на прикладі невеликого періоду життя головного героя п'єси герасима калитки показав, наскільки згубним буває вплив грошей на людину, до чого може призвести жага багатства, жадоба др наживи. герасим калитка прагне збагачення: він скуповує землі збанкрутілих поміщиків і бідних селян, накручує відсотки на борг своєму кумові, на всьому економить у повсякденному житті. він заздрить багатієві пузирю, у якого величезне господарство і повно грошей. аж ось доля звела його з невідомим, який запропонував йому купити фальшиві гроші, які аж ніяк не відрізниш від справжніх.
мабуть, у таких шахраїв, яким був невідомий, дуже розвинена інтуїція. вони відчувають людей, які живуть заради накопичення і вже підпали під страшний вплив грошей. звісно, герасим з його жадобою до збагачення не міг відмовитися від такої «операції». він настільки захоплений жадобою до наживи, що не помітив найпростішого обману і став жертвою хитрішого від себе шахрая. зрозумівши, що його обманули, калитка не намагається навіть поміркувати над тим, чому так сталося, що до цього призвело, він одразу кинувся вішатися, бо, на його думку, «краще смерть, ніж така потеря».
отже, іван карпенко-карий в образі герасима калитки розкрив проблему згубного впливу грошей на людину, показав, які зміни відбуваються в свідомості й характері людини через надмірну пристрасть до грошей. його п'єса — це своєрідне попередження іншим калиткам про можливі наслідки непомірної жадності.