Відповідь:
Творчий стиль: неоромантизм (зображення надзвичайного героя в надзвичайних обставинах)
Літературний рід: епос.
Жанр: пригодницький роман з автобіографічними елементами
Тема: Зображення втечі репресованого сталінською системою українця Григорія Многогрішного з "поїзда-дракона" на Далекому Сході, його виживання в тайзі, мешкання в родині мисливців-тигроловів Сірків, покарання ката-енкаведиста Медвина й утеча за кордон. Окремою темою роману є розповідь про "Україну на берегах Тихого океану".
Ідея: Автор розвінчує тоталітарну систему, звеличує почуття любові до рідної землі й силу духу людини-борця, стверджує необхідність боротьби за національну ідею й людську гідність.
Композиція: Твір складається з двох частин, дванадцяти розділів, які поділяються на підрозділи. Кожен із розділів та підрозділів має свою назву.
Образи:
- Григорій Многогрішний, 25-річний юнак, засуджений до 25 років таборів за любов до України, волелюбний, незламний, сміливий.
- родина Сірків (Денис Сірко, Сірчиха, їхні діти Гриць та Наталка), які оселилися на Далекому Сході в пошуках кращого життя, бережуть традиції свого народу й полюють на тигрів
- майор НКВС Медвин, жорстока людина, яка катувала Григорія у в'язниці й переслідує його в тайзі.
- Іннокентій Петрович, шаман племені Удеге, яке зникло під тиском цивілізації
- мисливець-тунгуз Петро Дядоров і його дружина Фійона, котра виказала Медвину, де шукати Многогрішного
Пояснення:
Відповідь:
Григір Тютюнник, новела “Три зозулі з поклоном”Головні герої:
студент (оповідач) - прототип - сам автор у юності,
Софія - прототип - мати Тютюнника Ганна Михайлівна,
Михайло - прототип - батько Тютюнника Михайло Васильович,
,
Марфа Яркова - прототип - Марія, жінка, яка в реальному житті була набагато старша за батька,
Про прототипів епізодичних героїв поштаря дядька Левка та Карпа інформацією не володію.
«Називні» імена:Софія - у перекладі означає "мудра", "мудрість" або "премудрість" (мати мудро й без ревнощів сприймала почуття Марфи до Михайла й ставилася співчутливо до закоханої)
Михайло - єдине збережене справжнє ім'я є свідченням любові й поваги до батька. Означає "рівний Богу", "подібний Богу" - саме таким сенсом життя був Михайло для Марфи
Марфа - ім'я біблійного походження. Це сестра праведного Лазаря Вифанского, який у своєму будинку приймав Ісуса Христа. Марфа разом із сестрою стала однією з дружин-мироносиць, тобто є уособленням беззаперечної й безкорисливої любові.
Пояснення: