Тугар Вовк-не щасливий, Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник. Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом. На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі.
Тугам Вовк - боярський дворянин, якому князь землі Тухольщини. Вважаю, що не зробив нічого хорошого ні собі, ні людям, оскільки думає, що вищий і розумніший за усю громаду і хоче насаджувати нові порядки. Став зрадником привівши монголів до Тухлі. З іншої ж сторони, його можна зрозуміти, оскільки Тугар навіть і не знав, що таке щастя. Батьків взагалі не пам‘ятає, з чого можна зробити висновок, що його вихованням зовсім не займались. Свою дружина він втратив та пізніше навіть дочка відцуралась від батька. Хоча це не привід відмовлятись від людяності та поваги до інших. Він винен сам, оскільки зарозумілість, складний характер та зневага до народу в нього всередині переплелись у тугий вузол. Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, який виступив проти свого народу. Єдине, що хоч якось може пустити хоч трохи світла у цю темну кімнату негативних якостей, порятунок Максима, якого хотів зарубати Бурунда. Хоча і це не спокутує його провини перед народом
