Ми живемо в двадцять першому столітті – піку комп’ютерних технологій. Тому не дивно, що сучасна людина вимагає щоденного оновлення інформаційних ресурсів. Та чи зможе комп’ютер повністю витіснити книгу? І чи можна їх порівнювати? Відповідь на це питання досить неоднозначна. З одного боку справді, техніка полегшила існування мільйонам людей. Ми вже не можемо навіть уявити свого життя без машини, комп’ютера, інтернету. Техніка дійшла до того, що навіть школярам більше не потрібно носити за спиною величезні підручники. На зміну пришла кишенькова електроніка. Та є й зворотній бік медалі. На жаль, технологічний прорив має негативний вплив на психологію дітей. Особливо зомбуючі так звані пізнавальні комп’ютерні ігри та соціальні мережі. Вони пропагують насильство, марну трату часу, усамітнення. А це призводить до деградації. Інша справа – книга. Вона була популярною в усі часи й народи. Хороша книга навчає, виховує, допомагає пізнати історію й культуру. Особисто я дуже люблю відвідувати бібліотеку. Непорівнюване відчуття, коли ти заходиш, береш книгу, а від неї аромат. Віє мудрістю, довголіттям. Отак гортаєш кожну сторінку й поринаєш у незвіданий світ мрій. Недарма ж Іван Франко писав: «Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, труду хоч матиме вдосталь, дивнії перли виносить». Наймудріший у світі комп’ютер не замінить людині книг через те, що вони втілюють у собі мудрість, історію та певну чарівність. Чи варто порівнювати та протиставляти інтернет і книжку? Я вважаю, що не варто порівнювати книгу з комп’ютером. Адже це основні засоби інформації сучасності. І хоч кожен існує на своїй території, але вони вдало доповнюють один одного. Іноді зручно ознайомитися зі змістом книги на комп’ютері, а іноді хочеться прочитати історію сповнену ілюстрацій, погортати сторінки та вдихнути аромат книги.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tvir-chim-kniga-krashha-za-komp-yuter/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Коронавірусна епідемія заскочила нас зненацька, та все ж у світі таке відбувається не вперше. Віспа, дизентерія, іспанка — розповідаємо, як людство перемогло ці та інші хвороби. Гарні новини є: принаймні, ми живемо не у Середньовіччі.Епідемія COVID-2019 стала неочікуваною для сучасного «ситого» Заходу, який вже встиг забути, що таке карантин і як жити без «вічного двигуна» постійно прибуткової економіки. Лише найстаріші в країнах Європи згадують про епідемії холери, чуми, «іспанського вірусу». В Україні все ще намагаються зрозуміти масштаби розповсюдження епідемії – хоча офіційні дані все ще «некритичні», системи моніторингупоказують, що неминуче зростає кількість «осіб із підозрою, які очікують обстеження».
У таких умовах актуальним буде подивитися на минулі кейси епідемій у Європі, коли людство у своїх розсудах керувалося в першу чергу не науковим методом, а релігійними традиціями. Незважаючи на міфи про «дурнуватість» середньовічної людини, розглядаючи кейси тогочасних епідемій ми бачимо так знайомі сучасній людині проблеми: нехтування карантином, сподівання на самолікування, віра в «теорії заколоту». Також варто поглянути на пізніші епідемії, яким чином людство використало накопичений за століття досвід та як побороло хворобу.
А ви знали? Термін «карантин» (лат. quarantine) походить саме з часів Середньовіччя, зі спроб боротися з Чорною Смертю в Рагузі (нині Дубровнік, Республіка Хорватія). Походить від слова «quarantena», що означає «сорок днів», вживалося у мові Венеціанської республіки в XIV–XV ст. На цей час всі кораблі в порті повинні були бути ізольовані, перш ніж пасажири та екіпаж могли вийти на берег під час епідемії «Чорної смерті». Попередня карантину міра називалася «трентіно» – тридцятиденний період ізоляції, вперше з’явився в 1377 р. саме в Рагузі, пишутьбританські історики.
Які ж були найгірші, найстрашніші епідемії, від яких страждали наші пращури?
Коротко розглянемо найпоширеніші кейси. Деякі з них можуть виявитися дивними для сьогоденної людини.
