Була небагата старенька, живе поверхом вище мене. Її квартира була невелика. Вона часто за мене випити з нею чаю і пограти в лото. Ще у неї була чудова колекція порцелянових ляльок. Одні були в масивних, широких сукнях до підлоги, інші ж в простий і непоказною одязі. Але всі вони були виконані настільки витончено, що не можна було відірвати від них очей. Одного разу, я як завжди зайшов до неї і побачив, що вона сиділа на кріслі і плакала, а на підлозі були розкидані серветки. підставки і навіть блюдця, на які вона ставила своїх лялечок. -Що сталося? Старенька закрила обличчя руками і продовжувала безперервно схлипувати. Крізь дрожщій голос вона вимовила наступне: -мои Лялечки .. їх вкрали! -Хто !? Я негайно до вам повернути їх назад! В ту ж хвилину у мене спрацював рефлекс. Я рвонув зі сходів на вулицю через чорний вхід і побачив тікає в дали мене фігуру. Я що є силу побіг за грабіжником, але всі мої спроби його наздогнати виявилися марними. Я вирішив насамперед звернутися в поліцію, пішов уздовж моста і побачив, що прямо під ним сидить та людина, за яким я гнався майже пів години. Я акуратно підійшов ззаду і схопив його за руки. Спочатку він опирався, але потім притих і опустив голову вниз. -Забірайте Своїх нікчемних порцелянових ляльок, багато виручки від них не отримаєш ... -Я Взяв тканий мішок, в якому була потаємна колекція бабусі, і не відпускаючи повів грабіжника в поліцейську дільницю. Колекція була повернута на місце, а бабуся все так же за мене на чай.
Нерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчили
п’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завдання
зібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшли
вдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбом
старший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на два
дні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителька
ще довго згадувала цей випадок.
У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх.
Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді.
