Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
1. Він звертається до людей з метою не принижувати себе і ставитися до себе добре.
2. Поет стурбований тим, що ми - люди і не повинні цього забувати.
3. Бути людиною значить бути чутливими, добрими, не вважати себе найгіршими. Тому що, кожна людина по своєму унікальна.
4. На тому, що потрібно спішити і не пропускати найголовнішого.
5. Він уявляє іх добрими, ласкавими, злими, закоханими. Так, відрізняються.
6. Жити - це значить любити себе, просто кохати, насолоджуватися кожною хвилиною свого життя.
7. Жити - кохати, радіти, поспішати, помилятися.
8. "І жити спішити реба, кохати спішити треба - глади ж не проспи!", "Усмішка твоя - єдина, мука твоя - єдина, очі твої - одні.".
Объяснение:
Тема: підкорення людиною міста.
Головна ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто.