колись перед людиною постала проблема. як вимірювати цінності матеріального світу? як оцінити працю та вартість вкладу людини у загальний добробут? тоді людина винайшла гроші.
як і більшість людських винаходів, гроші – це велике добро та велике зло водночас. спершу розглянемо їхні позитивні риси. за грошей людина може забезпечити себе житлом, їжею, одягом та іншими необхідними речами. їй не потрібно все робити самій. так, програміст виконує свою роботу, яка йому до душі, а одяг та їжу купує в кравця та повара.
коли людина має багато грошей, в неї так само багато можливостей: подорожувати, навчатися в кращих університетах, покращити свою зовнішність за пластичної операції тощо.
саме тому, що гроші забезпечують численні потреби, багато людей вирішують, що для життя потрібні лише гроші. і вони присвячують своє життя матеріальним цінностям. гроші поступово затьмарюють їхній розум. потрібно заробити більше, працювати без відпочинку… а ось є нагода «обдерти» ближнього! треба скористатися цією нагодою, адже вона вигідна!
людина заради грошей іноді стає здатною на злочин, здатною ризикувати здоров’ям, щастям, волею заради грошей. а родина, кохання, дружба, доброта, порозуміння з оточуючими людьми – все це відсувається на задній план. або ж взагалі відкидається. спитаєш: навіщо? відповість: так гроші потрібні! оце хочу купити, оце та оце. адже у всіх воно є! або навпаки, цього ще ні в кого немає…
а тепер спитайте того, хто втратив через гроші здоров’я або сидить у в’язниці, чи варті були гроші їхніх втрат. він скаже: ні, але тоді я про це не подумав…
люди забувають, що гроші є благом, коли вони служать людині, а не навпаки. гроші мають бути для людини, а не людина для грошей! людині даний не один лише матеріальний світ. є також світ духовних цінностей. світ доброти, віри, моральних принципів, кохання та поваги до інших. і я вважаю, що ці два світи рівноцінні. неможливо в суспільстві прожити без грошей. але зосередитися на самих грошах - це все одно, що відрубати собі одну руку або вкоротити життя наполовину.
сьогодні в нас буде контрольна по і, і я вирішив не ходити в школу. батьки рано пішли на роботу, вони не дові, що я один день прогуляю; я дуже утомився, уже кінець року, мене замучили справи! “можу я хоч один день відпочити? – запитую себе й відразу ствердно відпові: – звичайно! ” це був божественний день. я переглянув всі телепередачі, об’ївся варенням, зібрав модель літака, що зберігався від дня народження
потім сіл за уроки. зненацька задзвонив телефон. я взяв трубку. дзвонила наша класна керівниця, вона запитала, чому мене не було вшколе.
голосом батька я відповів, що син хворий, у нього висока температура. ганна юріївна затурбувалася про моє здоров’я, запитала, чи не треба чим . я подякував даному тексту призначений тільки для приватного використання 2005 її за турботу й відповів, що нічого не потрібно. потім вона попрощалася й запитала, з ким розмовляла? і я, не подумавши, відповів: – з моїм татом!
