Андрій Самойлович Малишко був одним з тих літераторів, які разом з нашим народом долали складні шляхи XX століття. Він учителював, працював у «Літературній газеті», у роки Великої Вітчизняної війни був військовим кореспондентом. Після війни Андрій Самойлович працював у журналі «Дніпро». Здається, звичайний шлях радянського літератора. Але Малишко ні в якому разі не був тим, хто проміняв свій народ на пільги, даровані партійним квитком. І вірші поета переконливо доводять це.У вірші «Марина в небі голубім…» Малишко звернувся до теми співця — пророка й учителя. Мова тут іде про Великого Кобзаря. Хмара пролітає над Україною, і лежить її шлях на схід, туди, де «над Каспієм горбатим» минали роки Шевченкового заслання. Що може бути більш піднесеним, ніж діалог двох поетів?.
Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 р. в Обухові Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. З самого дитинства майбутній поет виніс незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова, промовленого "в колисці із лози, щоб вічним окаянним боржником його нести, страждати і любити..." Жилося родині Самійла Малишка важко: землі було дві десятини, а сім'я чималенька (одинадцять дітей), тож доводилося господареві і шевцювати, і на заробітки в Таврію ходити. Малий Андрій пособляв чим міг – то ходив заможнішим по господарству помагати, то грав на весіллях на гармонії, бо мав талант до музики. Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати поета, Ївга, чудово співала (їй поет згодом присвятить вірш "Материнська"). Андрій Самійлович в "Автобіографії" (1959 р.) згадував, що її пісні врізалися в пам'ять на все життя. Тільки ж одне в них не задовольняло хлопця: сумні кінцівки. Не могло його серце миритися з трагічною загибеллю козака, якому чорний ворон очі клює... І тоді Андрій перекомпоновував пісню по-своєму: ні, не вбито козака — поранено, вилікували його добрі люди, та й повернувся він додомоньку. А трохи пізніше почав складати вірші...
Тарас Григорович Шевченко /Кобзар/ (9березня 1814р - 10березня 1861р) – геніальний поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, мислитель, народний співець, непереборний захисник прав принижених, патріот свого краю, Великий син України, Християнин з великої букви. Народився у сім'ї кріпаків. З 11років залишився сиротою. В дитинстві зазнав багато горя та знущань. 1822р відданий на навчання. За 2роки навчився читати й писати, засвоїв деякі знання з арифметики. Має великий потяг до малювання, читає окрім Церковної й іншу літературу. Після 14 років – стає дворовим слугою поміщика. Осінь 1828 – початок 1831рр побував зі своїм паном у Вільні (очевидець революційних подій) . Вже в цей час професійно володіє олівцем. 1831р переїзжає з паном до Петербурга, той, щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва. Влітку 1836 знайомиться зі своїм земляком – художником І.Сошенком та Є.Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, К. Брюлловим, В. Жуковським. Навесні 1838 вони викупили молодого поета з кріпацтва. Стає студентом Академії мистецтв та улюбленим учнем Брюллова. Вже є неабияким портретистом, опановує мистецтво гравюри, графіки та ілюстрації. Воднораз наполегливо поповнює рівень своєї освіти, читає твори світової літератури, історії та філософії. В цей час вже має творчий доробок поетичних творів. Першу збірку поетичних творів видається 1840 під назвою «Кобзар» (8 поезій). Ряд віршів надруковано в альманасі Гребінки «Ластівка» . Вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844). Вірші справили на українське суспільство велике враження, проте російська богема загалом поставилася негативно, звинувативши його у тому, що він пише «мужицькою мовою» . Улітку 1842, намалював за сюжетом поеми «Катерина» , однойменну картину, один з найпопулярніших творів українського живопису. 1843 приїздить на Україну, побував у Києві і на Полтавщині відвідав знайомиться та відвідує відомих людей. Тоді ж побачився з закріпаченою ріднею. Під впливом баченого і пережитого пише вірші (осуд царської Росії за поневолення Українського народу) . Після повернення до Петербурга у лютому 1844, починає видавати серію малюнків «Живописна Україна» . Вийшов 1844 передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки» , написав гостро-політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»)... .
