У моїй родині є чудова людина - це моя мама! Вона допомагає мені у всьому : у навчанні , в моїх проблемах , і в складнощах .Мою маму звати - .. Вона дуже добра , працює ... в якій вчуся я .Моя мама дуже добре малює , і коли був маленьким , вона навчила і мене малювати.Своїй мамі я зобов'язаний усім у своєму житті. На всьому світі немає нічого любимо і дорожче , ніж мама.Моя мама завжди мене розуміє. Вона - мій найкращий друг. З нею ніколи не нудно. Вона спілкується зі мною і моїм братом на рівних , наче ми вже дорослі. На мене вона не кричить , що б я не зробила , не сварить ха погані оцінки. Я намагаюся її не підводити . Мама відразу розуміє , якщо мене щось турбує і намагається до Вона дає мудрі поради.Мама - одне з перших слів , які вимовляє дитина. Воно наче чарівне , тільки скажеш його - і раптом з'явилася найкрасивіша , найкраща і сама-сама краща на світі жінка.Коли я бачу інших жінок , я пам'ятаю , що це теж чиїсь мами , тому їх треба поважати і бути до них уважним , Я бажаю , щоб моя мама була завжди здорова і щаслива .Моя мама добра та чуйна . Вона любить мене всім своїм серцем , незважаючи на витівки , зроблені мною . Мама - найдорожче, що є у мене. Мама навчила мене всьому : ходити , говорити , писати , читати. Мама подарувала мені життя.Я люблю свою маму за її доброту , ніжність , ласку моїй мамі за те , що вона така .Мама , дорога мама ! Це слово найважливіше на світі. Я пишаюся тим , що його вимовляю .
Є в нашому житті різні явища одне з цих явищ - це сміх. Всі можуть переконатися , наскільки приємнішим є життя якщо є над чим посміятись і чому порадіти. Недаремно люди кажуть, що сміх продовжує життя. Здається, наукові дослідження вже довели, чим більше за життя людина сміється тим більше вона проживе. Але сміх не тільки є корисним . Сміх повязаний з людським гумором. Люди сміються тоді , коли хтось сказав щось дотепне. Сміх є здоровям не тільки людини а і її душі. Не даремно є вислів, що сміх є здоровям душі і тіла. Якщо люди не люблять сміятичя то їм потрібно пспівчувати , адже ці люди надзвичайно багато чого позбавлені...
Моє вітання тобі,любий друже! Перш за все хочу поділитися з тобою враженнями від подорожі до моря. На машині ми приїхали до Алушти. Дух перехоплювало,коли ми проїджали понад бездонними проваллями, а десь вдалині виблискувало блакитно-зеленаве море. Гірські пейзажі вражали своєю величчю, а вузька звивиста дорога лякала. Аж ось ми побачили Коктебель - невеличке і затишне містечко, що потопало в квітах та екзотичних рослинах. І тепер мені здається, що найкрасивіше море саме біля Кара-Дагу. Воно синє-синє і надзвичайно прозоре. Я пірнав в його ласкаву теплінь з розплющеними очима, дивився на таємничі водорості, на повільний рух барвистих рибок. Море було таке тепле, таке ласкаве, що передати це словами не можливо! Величезне задоволення ми отримали, відвідавши місцевий дельфінарій. Саме там я переконався, що дельфіни справді розуміють людей і можуть з ними спілкуватись. Один з них сподобався найбільше, бо він крутився у воді, підстрибував, на льоту хапав рибу. На узбережжі Тихої Бухти багато атракціонів, але з усіх мені найбільше вразив водяний мотодельтоплан. Так приємно було дивитися, коли він плавно здіймався у повітря і, наче величний птах, кружляв понад морем. Найбільшу ж насолоду я отримував, коли сидів на березі і слухав море. Мені сумно, що ти всього цього не бачив. Але гадаю, що ти теж колись побуваеш тут і закохаєшся в Коктобель так само, як і я
