У казці І. Я. Франка розповідається про долю головного героя — Лиса Микити. Це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. Він був дуже хитрий, тому обминав усі небезпеки. Тільки одного разу його майже впіймали. Пощастило Микиті врятуватися: він сховався у діжці з фарбою. Тільки після цього він став фарбованим. Спочатку ми бачимо, що з цього Лис Микита навіть отримав користь. Звірі обрали його царем, кожного дня годували, бо боялися дивного звіра. Правда Фарбованого Лиса була така: «Хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи!»
Але таке фальшиве життя не могло тривати довго. Лисяча вдача виявилася під час лісового концерту. Звірі побачили, хто їх дурив увесь час, і розірвали Лиса Микиту на шматки. Отже, на кожну нечесну людину чекає заслужена кара.
Я щаслива, що на уроках української літератури мені довелося познайомитися з творчістю талановитого поета Івана Малковича, адже його вірші підштовхнули мене на незвичайні роздуми. Слова автора змусили мене замислитися про те, чи відчуваю я біля себе подих Бога та супровід святого янгола. Я намагалась уявити, як може виглядати мій янгол-хранитель, яким голосом він люб'язно до мене звертається, яку річ присвятив для збереження та освітлення моєї душі. Мене зацікавило, як почути свого Бога, свого янгола, і чи може це бути нашим внутрішнім голосом, нашою інтуїцією, невловимим і тихим чуттям... Як можливо владнати зі святом покровителем свідомий зв'язок, а у відповідь вдячно піклуватися про нього, його ауру та енергетичну силу.
Отже, завдяки прочитанню душевних поезій Івана Малковича я занурилась у роздуми про те, чи є істоти з божественним духом біля й навколо нас, як це впливає на наше дійсне життя, і як обрати вірний для себе шлях. На мій погляд, це доволі важливі та досить серйозні філософські питання, які підтримують наш духовний ріст, і ця особливість неодмінно надає творчості Малковича високої цінності.
