Іван Франко жив в маленькому селі Нагуєвичі. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862-1864), потім у так званій нормальній школі при Василванському монастирі у Дрогобичі (1862-1864). 1875 року закінчив Дрогобицьку гімназію.
До старого лісу завітала весна. Прокинулися проліски, а за ними, позіхаючи , визирнули підсніжники. Вони зраділи весні, зібралися в коло і закружляли у веселому танку. Застрибали по стовбурах дерев сонячні зайчики. Наче граючись, вони бігли один поперед одного, а маленька Білочка намагалася їх упіймати. Впіймає, а він вистрибує і біжить далі. Чує Білочка , хтось сміється знизу. Глядь, аж то Зайчик за нею гає. - З чого ти смієшся, Зайчику ? - питає Білочка. - Гра в тебе весела,- відповідає той. - Можна і мені з тобою пограти? - Звичайно, можна, удвох навіть веселіше! - відповіла Білочка. Вона стрибнула на землю і вони разом почали ловити сонячних зайчиків.
Лягли йому на чоло хмари,Неначе ждуть нас знов удари,Неначе знов орда знялась...КНЯГИНЯ.Ах, я так серцем не боліла,Коли орда в степах кипіла,І князь з мечем і на коніЛітав орлом між ворогами,А кров червоними квіткамиЦвіла на дикім бур'яні.Тепер же я горю в огні -Невже віддати мушу зміюДочку мою, красу, надію,Сама її згубити мушу?..ДІВЧИНА.Лишіть!.. Послухайте мене:Ще, може, лихо і мине,Ще, може, знайдеться в державіЮнак хоробрий, молодий,Що й сам повернеться у славіІ вславить трон валі золотий.Хай змій віки уже лютує -Всьому на світі край свій є...Княгине! Серце моє чує,Що змія лицар той уб'є!КНЯГИНЯ.Покинь свої химерні мріїІ в очі правді подивись:Прийшла черга - і смерть надії,І не змагайся, і корись...Отак колись черга настане,І згину я, і згинеш ти...ДІВЧИНА.Чому ж увесь народ не встанеСтрашного ката розп'ясти?!Хай має він залізні руки,Хай має безліч він голів,Нехай страшні народні муки -А ще страшніш народний гнів!КНЯГИНЯ.Мовчи... Бо й стіни мають вуха!..І що, коли нас змій підслухав -Удвох загинем в одну мить!ДІВЧИНА.Ах, в серці кров моя кипить!Аби князівну врятувати,Я б не боялась самострати...КНЯГИНЯ.У тебе серце золоте...Мовчи!.. Здається, хтось іде...(Дівчина, побачивши на порозі князя,виходить).КНЯЗЬ.Недобрі знов у тебе очі...Чому? Від сліз? Не спала ночі?Тому моя й журба подвійна...КНЯГИНЯ.Ні, князю мій! Ні, я спокійна.КНЯЗЬ.Спокійна... ти... А де ж вона?КНЯГИНЯ.Сидить в задумі край вікнаІ в простір дивиться кудись...А очі слізьми налились...КНЯЗЬ.Невже країна вся байдужа,Невже у нас немає мужа,Палкого серцем, молодого,Який би зваживсь на двобій,Невже не знайдеться нікогоВ державі нашій молодій?ДЖУРА (входить).КНЯЗЬ.Що сталось, джуро? Чийсь гонець?ДЖУРА.Атож! Від змія посланець.КНЯЗЬ (до княгині).Іди собі в свої покої!КНЯГИНЯ.Ах, не минути долі злої!.. (виходить). КНЯЗЬ.Хм! Посланець?.. Від змія... Клич!ДЖУРА.Такий він чорний, як та ніч!..Такий зубатий та окатий...КНЯЗЬ.арма!.. Іди, зови в палати!ПОСЛАНЕЦЬ (входить).Наш пан, великий володар,Землі й самого пекла цар,Прислав мене тобі сказати,Що мусиш ти дочку віддати.Лишає він тобі три дні...Оце сказать звелів мені.А що мені сказати пану -Кажи, бо так я не відстану!..КНЯЗЬ.За три дні відповідь я дам...Яку - твій пан почує сам.ПОСЛАНЕЦЬ.Гляди, накличеш ще біду...Дивися сам... Так я піду! (
Іван Франко жив в маленькому селі Нагуєвичі. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862-1864), потім у так званій нормальній школі при Василванському монастирі у Дрогобичі (1862-1864). 1875 року закінчив Дрогобицьку гімназію.