Мотря — розумна, вродлива і чепурна жінка. Фізично здорова, вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках», — каже автор. Тривалий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. І лише тоді, як відчула себе не господинею, а наймичкою в Кайдашів, її терпець увірвався. Захищаючи свою людську гідність, щоб «не з'їла свекруха, люта змія, вік молоденький», Мотря дедалі більше втрачає почуття міри. Вона стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. Після того як Мотря вибила око свекрусі, селяни почали кепкувати з Мотрі як із лютої жінки. Коли обирали Карпа десяцьким, дехто в жарт радив обрати Мотрю, а інші відповідали: «Не можна, вона повибиває всім бабам очі».
Объяснение:Карпенко Карий – справжній заслужений корифей української літератури та мистецтв. Він був не тільки талановитим літератором, але й ерудитом. Його твори захоплюють українців не одне покоління, а його ім’я стало видатним.
Іван Карлович Тобілевич, саме таке справжнє ім’я у К. Карого, народився в сім’ї приказчика та кріпачки. Тільки згодом її чоловік викупив у пана Золотніцького свою дружину. В родині було 4 дітей, і майже всі стали відатними українцями. Його братами були Панас Саксаганський та Микола Садовський.
К. Карий був одружений
двічі – перший раз на Надії Тарковській, а другий на Софії Дитковській. Перша дружина народила 3 дітей, але згодом померла від хвороби, від неї залишився родовий хутір Тарковський, де письменник проводив багато часу. Друга дружина була творчою людиною, дуже піклувалась ним й допомагала в письменництві. Де саме вони познайомились достеменно невідомо, історія сберегла те, що вона була артисткою театра, та народила йому ще 2 дітей.
Разом зі своїм давнім другом Марком Кропивницьким, організували драматичний театр українських корифеїв. З Кропивницьким їх звела доля, ще коли вони працювали чиновниками, тоді й зародилася
ідея майбутньої співпраці. Згодом Карпенко Карий сам грав в п’єсах свого друга, а той у його на сцені театру. Головними нероями его п’єс ставали прості люди, які попадали в скрутне становище та не могли давати хабарів. Тема хабарництва була йому дуже близька, бо він сам служив секретарем в поліції Єлисаветграда. Кожен день перед ним проходили арештанти, підлабузники, чесні селяни та брехуни. За час роботи в поліції йому так остогидла людська підлість, що він почав виливати на папері свої почуття.Почитай и випиши самое главное и интересное
Тема: розповідь про життя багатих та бідних наречених.
Ідея: утвердження думки про те, що у світі немає місця матеріальній нерівності.
Жанр: родинно-побутова пісня.
Художні засоби. Епітети: сивий кінь, синя нічка-петрівочка, хлопець молоденький, любая розмова,
Звертання: дівчинонько.
Метафора: скрипка витинає.
Антитеза: вбогі дівки заміж ідуть, а багаті плачуть.
Риторичне питання: «Чи ти чула, дівчинонько?»
Окрім цього, у творі наявні слова зі зменшено-пестливими суфіксами (дівчинонько, молоденький), які вказують на особливе ставлення до ліричних героїв народу.