Збірка: «Полудень віку» (1960 р.)
Жанр– пісня з елегійними мотивами
Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді.
Ідея: возвеличення невичерпної доброти, уваги героїні, її мужності, сили волі в подоланні життєвих перешкод
Основна думка: учитель – людина, завдяки якій майбутнє покоління могло сприймати світ, реалізувати себе як особистість.
Художні засоби:Епітети: «зоре світова», «зошитки малі», «молодій весні», «колосистім полі», «чорна злива», «тяжкий мороз», «непожата нива», «постаті несхилій».
Метафора: сонечко встає, і роботи час проганяє втому, двох синів узяли фронти, впала чорна злива
Порівняння – посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива;
Риторичний оклик – Раднице моя на Вкраїні милій!
Звертання – Вчителько моя, море світова Риторичне запитання – “Де тебе питать, Де тебе зустріти?”
Зменшено-пестливі слова – зошитки, сонечко; повтори – і дзвенить дзвінок, летять-летять;
Відповідь:
За цими посиланнями є вже готові
Перша історія
Жив поживав на світі один могутній чоловік.Звали його Іван Сила.Він любив пригоди.Сталося таке іде він одного дня до свого кума та й бачить в однієї юної дівчини сумочку відібрали.
-О ні!Говорить дівчинка.
-Що сталося зелено око?Питає Іван.
-У мене відібрали сумочку.
-А що ж там було?
-Там було найкраще що в мене є!Говорить Зелено ока!
-Там був мій розум!
-Тебе як звати?
-Мене звуть Марійка Весна я з бідної сім'ї мій тато пиячка
всі гроші він витрачає на цигарки, алкогольні напої.Ми з мамою сьомий день лише на сухарях живемо!
-А мене звати Іван Сила я теж з бідної сім'ї мене покинули мої батьки я дуже довго копався щоб тільки вийти із-за воріт дитячого будинку потім виріс і став дуже могутнім чоловіком!
-Хочеш ти будеш мені як за доньку?
-Звісно ж хочу?
Тоді пішли будемо шукати твою сумочку ішли вони 7 днів і 7 ночей пройшли соснові, кленові, дубові ліси і прийшли до густого-прегустого чагарнику.Бачать хатинка стоїть і біля віконці якась дівчина стоїть!
-Добридень,Добридень бачу довго ви шукали мене, але все таки знайшли!По що прийшли що бачили в лісах могутніх!
-Бачили лише дім твій дівчино красная.
-Прийшли ми по сумочку не бачила?
-Бачила ось вона в мене в хатинці лежить!
-Навіщо вона вам?
-Це моя сумочка ану віддай!
-Добре,добре віддам, але скажіть с чого ви взяли що це була я?
-Ми бачили сліди які вели лісами могутніми
-Ланами широкополими
-Ось ваша сумочка тримайте!
-Дякую відповіла Весна
І побігли вони далі шукати пригод!
Друга історія
Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:
Одного разу у селі Опеньки сталася незвичайна подія. Стара кобила важко тягла за собою віз, позаду їхав її хазяїн Омелько. Несподівано віз струснуло, щось шумно вдарилось, чоловік впав з возу і покотився додолу. На звук з хат повиходили люди:
- Ой, лишенько! Кобила в яму провалилась, – переймалась баба Параска.
- Як же тепер витягати її, коли всі чоловіки на поле пішли? – питала баба Ярина.
Та й справді. Всі молоді та здорові роз’їхалися по роботам, а в селі залишились самі старі й діти. Омелько встав, струснув з себе пил, а з ями тяжко заіржала кобила.
Несподівано з-за рогу виглянула небачена в Опеньках раніше машина. Задиринчала, зачухикала і зупинилась. З неї вийшов здоровенний чоловік і назвався Іваном.
- Що сталось у вас? – спитав Іван.
- Та ось кобила в яму провалилась, а дістати ніяк не можемо.
І тоді сталось диво: самостійно Іван дістав кобилу, без будь-якої до Люди зааплодували і причарувались силою такого великого чоловіка:
- Велике вам дякуємо, Іване! Ви – справжня Сила!
Так і прозвали Івана Фріцака Силою.
