ответ:
,
объяснение:
український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, пошук історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи у фантастику. романтизм призвів до появи романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — , ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у петербурзі «грамматика малороссийского наречия» олександра павловського і збірка миколи цертелева «опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. до виявів українського передромантизму зараховують також виданий у москві 1827 збірник «малороссийские песни» м. максимовича і п. гулака-артемовського («твардовський» і «», 1827). український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. в російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (к. рилєєв, о. пушкін, ф. булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (о. сомов, м. маркевич, є. гребінка й особливо м. гоголь). визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи— романтиків а. мальчевського, б. залєського й с. ґощинського.
Вірш був вписаний Шевченком у Щоденник наступного дня після того, як автограф Щоденника був подарований М. Лазаревському. Передостанній запис у Щоденнику зроблений в травні 1858 року, за майже два місяці до останнього. Таким чином можна припустити, що вірш «Сон (На панщині пшеницю жала)» міг бути написаним раніше, а 13 липня 1858 року тільки був вписаний в Щоденник.
Літературознавці припускають[1], що цей вірш подобався поетові і він дарував його друзям і знайомим — адже, крім автографа в Щоденнику, збереглося ще чотири інші: на звороті офорта[2], якого Шевченко подарував Ф. Черненкові, в «Більшій книжці», в листі до М. В. Максимовича 22 листопада 1858 року та окремий автограф з датою 8 лютого 1859 року.
Всі автографи мають деякі відміни.
В першому автографі вірша (в "Щоденнику) після слів «Ще копу дожинать пішла» були рядки: «Останню, може; бог то й сон твій справдиться».
В першодруку та в інших редакціях (крім «Більшої книжки», де ці слова дописані іншою рукою) їх нема[3].
Надруковано вірш Сон (На панщині пшеницю жала) вперше в журналі «Русская Беседа» (1859, № 3) з присвятою Марку Вовчку.
Объяснение:
(99-9):9=10
(99-9)*9=810
(9+9):9+9=11