ответ:
это был типичный человек эпохи барокко - ренессансная жизнерадостность и жизнелюбие объединялись в нем с глубокой, искренней религиозностью, а это порождало внутреннюю противоречивость его душевного мира, его индивидуальную душевную драму, хотя и питало мощной энергией его творчество.
интересен он еще и тем, что не занимал высоких должностей, не имел уважительных титулов и, будучи просвещенным человеком, оставался всю жизнь рядовым пахарем родной культурной нивы. принадлежал иван величковский к тому кругу деятелей, которые сплачивались возле таких тогдашних культурно-идеологических и церковных проводников, как лазарь баранович и варлаам ясинский. его деятельность тесно сливается с деятельностью не только этих тогдашних «столбов» украинской церковной, политической и культурной жизни, но и с деятельностью их младших современников, в частности дмитрия туптала и стефана яворского.
"Не моя воля волить у цій хаті", - подумала вона. І для неї схотілось волі та своєї хати. Мотря ненавиділа той облесливий голос, але стала ласкавіша до свекрухи. Поки вона слабувала після родива, Кайдашиха стала для неї в великій пригоді. Але не так сталося, як дитина почала підростать. Кайдашиха тішилась онуком, колихала його, гойдала, а Мотря мусила робити всю важку роботу за себе й за свекруху. Пошила Мотря сорочку, випрала й наділа. Товсте полотно синіло, неначе буз. Вона глянула в дзеркало, і для неї здалося, що в такій сорочці в неї лице почорніло й брови стали не такі гарні.
"Була я в батька, було моє личко біленьке й брови чорненькі, а в свекра личко моє змарніло й брови полиняли, - подумала Мотря, роздивляючись на себе в дзеркалі. - Із'їсть свекруха, люта змія, мій вік молоденький". Мотря не любила Мелашки i все чогось підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег. Мотря не пропускала Мелашки через сіни і зачіпала її ущипливими словами. Мотря повисла на стіні. Половина Мотрі теліпалась на стіні, а друга половина вчепилась у бантину, як кішка, однією рукою та ліктем другої руки. Мотря держала в руці курку й не хотіла її пускати, а в пазусі у неї були яйця, дуже делікатний крам. Мотря боялась наробить в пазусі яєчні, держалась за бантину й ніяк не могла видертись назад на горище. Нижча половина тягла її вниз. … Мотря теліпалась на стіні, неначе павук на павутині. Всі три молодиці насилу дихали. Вони разом верещали, гвалтували, лаялись. Клекіт у хаті був такий, що не можна було нічого розібрати. Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла а хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти. Мортя стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо, з широким лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними маленькими очима. Вона була в одній сорочці і в вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. Бо твоя жінка таки гадюка, вибачайте в цім слові, батюшко. Твою жінку тільки посадить в клітку та показувати за гроші, як звірюку, на ярмарках. Вона кривдила, батюшко, й нашу матір, вибила їй око, й моїх дітей так і лупить ломакою по чому влучить, - жалівся Лаврін.