Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її». • «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота». • «Громада — то був його світ, то була ціль його життя». • «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки». • «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині». • «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і .
Чомусь в більшості людей склалось враження, що ідеальна сім’я – це мама, тато та двоє діток: бажано хлопчик та дівчинка. І все. Насправді, у мене зовсім інші уявлення про справжню сім’ю. Я думаю, що не так важлива зовнішня оболонка, важливо те, що робиться всередині. Любов, дружба та взаємоповага між усіма членама сім'ї – ось на чому потрібно наголошувати, що потрібно берегти, мов зіницю ока.
Я щаслива. У мене є люблячий батько, турботлива мати, два брати. У нас прекрасна сім’я. Я розумію це і дуже ціную. Щодень Бога лише здоров'я для всіх. Брати, неначе орли-захисники, за мене, наймолодшу, заступались ще, починаючи з пісочниць. Я безмежно вдячна їм за це. І навіть сьогодні, коли ми вже практично дорослі, я знаю, що завжди знайду у них підтримку та до Мої брати – моя гордість. Я впевнена, вся справа у вихованні, у створенні батьками затишної та дружньої атмосфери у домі. Звичайно, у кожного нас є проблеми: чи то фінансові, чи то якісь особисті, але ми завжди твердо знаємо, що не самі у цьому бурхливому світі, нам завжди є у кого попросити до чи просто щирої поради. Сім'я – це велике щастя. Мені прикро, що не всі це розуміють. Уявіть собі дитину, яка з якихось причин не має батька або матері. А скільки у нас неблагополучних та конфліктних сімей! В таких ситуаціях найбільше страждає дитина. Я плекаю мрію теж створити щасливу сім'ю, збувати невеличкий будинок за містом та зробити все, аби у ньому завжди панувала затишна атмосфера, взаємоповага, дружба та любов. Можливо, життя складеться по-іншому, дасть якийсь свій крутий поворот, але я знаю, що у будь-яких ситуаціях рідні мої завжди мене підтримають. Такі стосунки у сім'ї надають впевненості у собі та сили.
Впродовж усього життя мене завжди і скрізь підтримує одна-єдина істина: ніякі проблеми не страшні, якщо вдома тебе чекають люблячі люди
Характеристика образу Якима Сомка «Чорна Рада» Портрет і зовнішність Якима Сомка — «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»; — «високий, огрядний собі пан»; — «кругловидний, русявий»; — «голова в кучерях, як у золотому вінку»; — «очі ясні, веселі, як зорі»; — «чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи». Риси характеру Якима Сомка — взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства; — «щирий і незлобливий»; — не любив жартів; — «щира козацька душа»; — «гордий, пишний і розумом високий». Політичні погляди Якима Сомка не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми; — відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки; — у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі; — прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією; — мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»
• «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
• «Громада — то був його світ, то була ціль його життя».
• «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки».
• «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині».
• «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і .