У своєму соціально-психологічному романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний яскраво висветив болючу проблему - проблему вибору, з якою стикається кожна людина. Між добром та злом, між праведним та хибним шляхом у житті. Персонажі цього роману роблять свій вбір. Головний герой, Чіпка Варениченко, бажав добитися справедливості для людей, але він думав, що він може вдаватися до будь-яких засобів для досягнення своєї мети. Тому він пішов до своєї цілі хибним шляхом, який врешті-решт привів його до загибелі. Приятель Чіпки в дитинстві - Грицько теж зазнав лиха, але, на відміну від Чіпки, вибрав свій шлях у житті. Грицько мріяв те, як стане заможним і у нього буде своя гарна хата. Коли він виріс, поїхав на заробітки і важкою працею здобув свою заможність, але став байдужим до чужих страждань. Галя ж, дружина Чіпки, теж зробила свій вибір. Дівчина була дочкою Максима Гудзя, розбійника, але мріяла про праведний, чесний шлях. Вона не схотіла носити краденого одягу та спати на перинах, віднятих у інших людей. Вона як могла боролася за правду, не зійшла з праведного шляху, не зрадила своїм ідеалам. Роман вчить нас бути робити вірний вибір на своєму життєвого шляху, не втрачати честі, поступати по совісті.
Сюжет твору: приїзд батька й сина Шрамів на хутір Хмарище до Череваня, знайомство Петра Шрама з родиною Череванів, спілкування з Божим Чоловіком — бажання Шрама заручити Петра й Лесю — Шрами й Черевані в Києві, розмова з незадоволеними міщанами — знайомство Лесі з Кирилом Туром — зустріч Череваня й Шрама з Якимом Сомком у Києво-Печерській лаврі — вечеря Сомка, Шрама, Череваня, Тура й Лесі в Києві, натяк Тура на викрадення Лесі — нічне викрадення Лесі, двобій Кирила Тура з Петром Шраменком — гостини Шрама на хуторі в Гвинтовки, недалеко від Ніжина — зустріч Петра Шрамен-ка з Кирилом Туром, сніданок у нього вдома — покарання біля стовпа Кирила Тура в урочищі Романовський Кут, повернення Кирила й Петра додому — перипетії в Ніжині — Чорна рада в Ніжині — обурення обдуреної черні, розчарування її в Брюховецькому — пропозиція Тура порятувати ціною свого життя Сомка (у в’язниці) й відмова останнього — засудження Тетерею на смерть старого Шрама («як бунтівника») — одруження Петра ІІІраменка й Лесі.
Острожская Библия» состоит из 76 книг Ветхого и Нового завета (по сравнению с нынешними изданиями церковно-славянской Библии недостает только «Послания Иеремии»). Некоторые её части основывались на переводах Франциска Скорины. Среди источников указывают также «Геннадиевскую Библию» — рукопись конца XV века. Предисловие написано Г. Д. Смотрицким — отцом Мелетия Смотрицкого.
Имеются экземпляры с различными выходными сведениями, помещенными в конце книги. Небольшая часть экземпляров имеет на последнем листе текст выходных данных (колофон) в виде треугольника с датой 12 июля 1580, ниже помещена типографская марка Ивана Федорова. В других экземплярах текст оканчивается в два столбца, ниже типографской марки и выходных данных (на греческом и ц.-сл.) с датой 12 августа 1581 помещена концовка. В связи с этим часто говорят о двух различных изданиях книги. Однако на титульном листе всех известных экземпляров стоит 1581 год; по наблюдениям А. С. Зёрновой, описавшей 29 экземпляров, издание было одно, хотя по какой-то причине затянулось и некоторые листы были перепечатаны (в частности, исправлялись ошибки); разных комбинаций из перепечатанных и неперепечатанных листов достаточно много.
Как и все издания Ивана Федорова, «Острожская Библия» набрана и сверстана безупречно. В ней для основного текста применён мелкий, но удобочитаемый «острожский» шрифт, полууставный с элементами скорописных начертаний, и набор в две колонки. Объем текста оценивают в 3 240 000 печатных знаков. Острожская Библия практически без изменений была перепечатана в Москве в 1663 г., так что по сути являлась официальной редакцией славянской Библии до 1740-х годов, когда была подготовлена исправленная так называемая Елисаветинская Библия, используемая и поныне.
Персонажі цього роману роблять свій вбір. Головний герой, Чіпка Варениченко, бажав добитися справедливості для людей, але він думав, що він може вдаватися до будь-яких засобів для досягнення своєї мети. Тому він пішов до своєї цілі хибним шляхом, який врешті-решт привів його до загибелі.
Приятель Чіпки в дитинстві - Грицько теж зазнав лиха, але, на відміну від Чіпки, вибрав свій шлях у житті. Грицько мріяв те, як стане заможним і у нього буде своя гарна хата. Коли він виріс, поїхав на заробітки і важкою працею здобув свою заможність, але став байдужим до чужих страждань.
Галя ж, дружина Чіпки, теж зробила свій вибір. Дівчина була дочкою Максима Гудзя, розбійника, але мріяла про праведний, чесний шлях. Вона не схотіла носити краденого одягу та спати на перинах, віднятих у інших людей. Вона як могла боролася за правду, не зійшла з праведного шляху, не зрадила своїм ідеалам.
Роман вчить нас бути робити вірний вибір на своєму життєвого шляху, не втрачати честі, поступати по совісті.