«Слово о полку Ігоревім» — геніальний витвір києво - руського письменства. Цей твір стоїть поруч з такими пам'ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос «Беовульф», французька «Пісня про Роланда», німецька «Пісня про Нібелунгів». Створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям.
Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».
Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон.
Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають».
Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...»
Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей.
«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».
:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.
А ви коли-небудь замислювалися про те, наскільки дивна і незвичайна наша планета? Звичайно, серед всій цій шаленій круговерті життя, під безперервним тягарем щоденних турбот і проблем складно просто зупинитися і знайти час на те, щоб просто захопитися таким чудовим і єдиним у своєму роді світом - планетою Земля. Практично всі планети Сонячної системи мають величні імена: Марс, Венера, Юпітер - суцільно імена могутніх богів. А наша скромно названа Земля, хоч і невелика за розмірами, володіє однією безперечною перевагою - на ній є життя. Сучасній людині досить важко подумки перенестися в далеке-далеке минуле, на кілька мільярдів років тому і уявити нашу планету такою, якою вона була до появи перших живих істот - всього лише одним холодним елементом галактики. Дуже довго працювала наша планета над всім тим, що для людей звично і непорушно - над створенням морів, океанів, озер і річок, над розподілом материків, над появою власне нас - розумних людей.Як ви думаєте, для чого природа наділила нас розумом, умінням відчувати певні емоції, мисленням? Уже точно не для того, щоб ми, люди, самі досконалі створіння планети, забруднювали її, знищували рідкісні види флори і фауни, шкодили навколишньому середовищі! Напевно будь-яка людина, хоча б раз побачив знімки нашої дивовижної планети з космосу, визнає, що Земля чудово красива. Жодна з планет Сонячної системи не перевершує красу нашої, рідної. Так чому ж люди так наполегливо знищують, засмічують її - матір всього людства? Одні з перших, що з'явилися на Землі живих організмів - це рослини. Будь першокласник знає, що не будь рослин - не було б і повітря на нашій планеті. У якомусь сенсі рослини - це наші легені. Зникне повітря - зникне і всяке життя. Для чого ж ми шкодимо самі собі, знищуючи ліси (тим самим знищуючи і тварин, чиїм місцем проживання ліс є) і скорочуючи чисельність рослин?Навіщо ми забруднюємо воду відходами підприємств, так і звичайним побутовим сміттям гублячи при цьому всіх мешканців підводних глибин? А потім скаржимося, що у нас біжить з кранів заражена «хімією» вода. Виходить, що наша планета дає нам, своїм нерозумним створінням тільки хороше - повітря, воду, їжу. А натомість ми завдаємо їй шкоду, яка далеко не завжди є можливість виправити. Кожен чоловік повинен постійно пам'ятати про те, що наша планета - це не просто середа існування, величезний куля, по якому розкидано все населення Землі.Наша планета - це наш дім, а у власному будинку не можна допускати безладу, бруду і сміття. Наша планета - ця наша мати, а матері не можна ставитися зі зневагою, не шкодити їй, не можна просто бездумно користуватися її благами, не дбаючи про їх збереження і нічого не віддаючи натомість. Не можна забувати про те, що людям дано розум, а це значить, що кожна людина несе відповідальність за все те, що його оточує.
Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».
Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон.
Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають».
Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...»
Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей.
«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».