Ілля Муромець — перший давньоруський богатир, подвиги якого захоплюють уяву, Пам’ятаю його на знаменитій картині Васнецова «Богатирська застава». Ось він, на могутньому коні, який аж присідає під важкою постаттю лицаря оборонця. На голові його — шолом, він у лицарських обладунках. Поруч з ним його друзі, теж лицарі — Добриня Микитич та Альоша Попович. Зрозуміло, що за їхніми спинами — вся рідна земля, весь християнський світ. Ілля народився в селі Карачарові, звідти пішов служити до князя Володимира. Билина розповідає про те, що Ілля йде служити не з примусу, а зі своєї волі — постояти за Руську землю, за церкви Божі, за віру християнську.
Іще навіть не доїхавши до Києва, не ставши на службу до князя, дорогою зустрічається Ілля зі страшним розбійником, смертельного голосу та свисту якого не можуть витримати ні людина, ні звір. Великі дуби та малі трави — і ті хиляться від його посвисту. Але на те Ілля й руський богатир, сама мати-земля дарує йому свою силу. Тому Ілля зміг полонити Солов’я та привезти його до Києва. Цікаво, що коли князь Володимир із дружиною не повірили Іллі, який страшний Соловей-розбійник, стали насміхатися з нього, Ілля показав їм силу цього ворога. Від його посвисту навіть маківки церков похилилися.
Ілля мав «стояти» на заставі, берегти рубежі Русі. Коли перед заставою з’явився син Іллі, Сокольник, проти нього по черзі виступають усі лицарі — Альоша, Добриня, Ілля. Сокольник став ворогом, він загрожує Руській державі і церкві, погрожуючи: «Київ-град у полон візьму, Божі церкви вогнем спалю». Він хоче полонити самого князя Володимира, одружитися з княгинею. Ілля не хоче вбивати сина, тому, перемігши його, «братається» із ним.
ля чого людині дано життя? Цікаве питання. З давніх часів люди замислювались над сенсом життя. Життя людині дають батьки. І, на мою думку, наш першочерговий обов’язок – не прожити його даремно. Але як це зробити? Відповідь на це питання криється у світі, в якому ми живемо. Від початку навколишній світ, середовище, яке оточує людину, не ідеальне. За історію людства людина зробила багато цікавих і корисних кроків, що формували не тільки її власну історію, а також її навколишнє середовище. Та, на жаль, людина зробила також і багато хибних кроків.
Яскравими зразками перших можуть стати, наприклад, розвиток наук, збагачення знань про природу і саму людину. Леонардо да Вінчі, брати Райт, Жак Ів Кусто. Перелік людей та їхніх досягнень, що принесли користь людству та нашій планеті, можна продовжувати до безмежності. Але, на жаль, не тільки піднесені мотиви часто керували видатними людьми. Загарбницькі війни, невміле використання власних досягнень, а також людська жадібність та егоїзм завдавали людству і планеті великої шкоди. Досі загоюють людство і планета рани, спричинені другою світовою війною. Рани від Чорнобильської катастрофи та нашумілої нещодавно катастрофи на Фокусимській АЕС загоюватимуться ще багато віків.
У безутішній журбі застигла вона, скам’яніла, вдивляючись у розбурхане море. Згадалися роки юності, залицяння і сватання багатих і заможних, проте вона вибрала простого рибалку і пройшла з ним свій шлях як вірна і ніжна жона, загартована і сильна, велична у своїй моральній красі, чарівна в вірності кохання. І все стояла вона на березі, висока та сувора, як у пісні, сподіваючись, що станеться диво – і чоловік її повернеться. Образу старої Половчихи Юрій Яновський надає величності і романтичної піднесеності, порівнюючи цю жінку з пісенним образом, і новела набуває ще більшого поетичного забарвлення і сприймається як дума про велике горе жінки.Але сміливим та праведним завжди щастить. Доля зробила Половчисі дарунок за всі її страждання. Чоловік залишився живий. Він не хотів кидати артільне добро, тому плив за човном, штовхаючи його поперед себе. Половчиха із чоловіком удвох впоралися біля врятованої шаланди, а потім «подружжя Половців пішло до домівки… вони йшли впевнено й дружно, як ходили ціле життя». Так невгасима сила відданості, любові цієї жінки залишила живим Мусія Половця особисто йому, то він, може, і покинув би її