Атаів подих, слухала уся розповіді дяка про життя його в Полтаві. Але не сміла сказати про себе: це тільки її страждання, це тільки її життя. Дорогий вони бачать міста і села, які стали болем і славою України. Тут пролилася кров за волю України. Там відступало військо Остряниці. Тут села збив копитами Кончак. Тут війна знищила стільки людей, що й переночувати ні до кого попроситися. Це тут схопили колись Наливайка, який був молодий і красивий. І жив, і вмер, як личить козаку. За те, що він боровся: За те, що він боровся за свободу, його спалили. А от уже й Лубни - столиця страшного Яреми Вишневецького. Немає тепер палацу на Замковій горі, і живе пам'ять про злочинний мучителів власного народу, ганьбою вкрите це ім'я. В історії свої уроки. Відпочиваючи в одному з порожніх будинків, дяк пригадує все, що знав про Вишневецького, про оточуючих селах. Страшні картини обпаленої землі, понівеченої війною, примушують Усю на час забути про особисте горе: Серце знову плакати навчилось на цій дорозі в Київ із Лубен ?! І ось в її душі народжується пісня про Байду та Вишневецького. Дяк здивований: А ти співаєш - душу всю проймає. Бувають, може, й краще голоси, але такого другого немає! Туди й по сходилися паломники.
Власне закінчення твору "Сіроманець" пропоную скласти так:
Наш герой таки зустрівся зі своїм вірним товаришем Сіроманцем. Вовк одужав, почав набирати сили, а в цьому допоміг йому хлопчик. Вовча зграя, від якої терпів нападки Сіроманець, була винищена. Вовк міг тепер спокійно існувати та не тікати з рідної землі. А все завдяки тій силі любові, яку друзі виростили в своїх серцях. Добро завжди перемагає зло, а дружба Сашка з вовком, який чимало часу поневірявся через іншу тварину - яскравий приклад цього. Тож давайте берегти дружбу, вірити в добро та допомагати одне одному, щоб світ став кращим!
У всех антилоп ноги обыкновенно довольно длинные и стройные, хвост оканчивается пучком волос, шерсть короткая и окрашена в живые цвета; у многих антилоп, как у оленей, существуют так называемые слёзные каналы под глазами. Величина описываемых животных весьма различна: карликовая антилопа (Cephalophus) достигает в вышину всего 20—23 см, тогда как самые крупные виды бывают ростом до 1,6 и 2 метров. Большинства антилоп мирные, общественные, пугливые животные и замечательны чрезвычайной быстротой своих движений.
Тут села збив копитами Кончак. Тут війна знищила стільки людей, що й переночувати ні до кого попроситися. Це тут схопили колись Наливайка, який був молодий і красивий. І жив, і вмер, як личить козаку. За те, що він боровся: За те, що він боровся за свободу, його спалили.
А от уже й Лубни - столиця страшного Яреми Вишневецького. Немає тепер палацу на Замковій горі, і живе пам'ять про злочинний мучителів власного народу, ганьбою вкрите це ім'я. В історії свої уроки. Відпочиваючи в одному з порожніх будинків, дяк пригадує все, що знав про Вишневецького, про оточуючих селах. Страшні картини обпаленої землі, понівеченої війною, примушують Усю на час забути про особисте горе: Серце знову плакати навчилось на цій дорозі в Київ із Лубен ?! І ось в її душі народжується пісня про Байду та Вишневецького. Дяк здивований: А ти співаєш - душу всю проймає. Бувають, може, й краще голоси, але такого другого немає! Туди й по сходилися паломники.