ответ:Я твердо переконана, що без друзів наше життя було б надто сірим, буденним та нудним. Адже друг – це та людина, яка завжди в потрібну хвилину опиниться поруч, до упоратися з усіма проблемами та негараздами, розрадить і не дасть можливості нудьгувати чи сумувати. Вони допомагають нам краще пізнавати світ, набиратися досвіду, а ще іноді їм краще видніше наші помилки та недоліки. І тільки справжні друзі до нам їх виправити і ставати кращими з кожним днем. Дружба допомагає нам долати життєви негаразди. Бо справжні друзі завжди будут тебе підтримувати та в жодному разі не кинуть тебе в біді.
Объяснение:
1 не можна , тому що дракон довіряв йому ,вважав його другом и був ладен померти заради нього.2 Ні не можна тому що справжній князь знав би що смерті одного дракона буде людям замало і тому що справжній друг буде робить все для того, щоб ти жив і не потрапив в якусь халепу.3 Ні, тому що драконівські закони дуже суворі ти жорсткі.
4 Ні, тому що їй ніхто б не повірив.5 Ні, Настя знала про дракона і просила його не робити цього , просила, щоб він втік .5Так, тому що він
їй дуже сподобався і його манери, вірші.
Объяснение:
— Ходім і ми скотім бабу собі. Баба і каже:
— Нащо тобі баба? Баба у тебе є, а коли то є, то скотім собі дитинку.
— Ну, ходім скотім. Чи дитину, то й дитину.
Пішли і давай дитину котить. І скотили, і давай дитині ніжки робить і ручки, голову, вуха, рот — усе поробили.
І як зробили вони усю дитину, стала шкіра дитячі обтягаться, стала вона личком вертіти. Дід і баба радіють: ось у нас буде дитинка, вже, слава Богу, рухається.
Через певний час стала дитинка ходить і балакать.
Дівчинка. І дав дід ім'я: Сніжниця.
Живе вона, росте не по годинах, а по хвилинах. За п'ятнадцять день стало півдівки і проворна така! Зве діда дідом, а бабу бабою. Вони нею утішаються. І біла вона, як сніг. І волосся, і лице так як папір білі. Сусідні дівчата познайомились і бігають до неї гулять, і вона бігає до їх.
Після великодніх свят, як сонце пішло вище, тепло, так вона як на сонці стала потавать, і ховається вона у холодок.
І дожила вона до Купала Івана. Наплели дівчата вінки і наклали вогнище у березі і просять у діда і у баби Сніжниці стрибать через вогонь і співать.
— Ну, Сніжниця, бери і ти за нами!
Розігналася Сніжниця за ними І, як збігла на вогонь, так тільки і бачили. Вона там і розтопилась.
Прийшли дівчата до діда і до баби й кажуть, що Бог зна, де їхня Сніжниця і ділась.
Так і дід і баба як були, так і зостались.