Милосердя, чуйність, доброта завжди були притаманні нашим співвітчизникам. Цілком закономірним і природним вважалося до нещасному, знедоленому, захистити скривдженого, немічного і старого, дати притулок бездомному, поділитися останнім шматком хліба з голодним. Чуйність і доброта просто необхідні в житті людей, причому не тільки тим, хто потребує до а й тим, хто надає цю до Адже навіть звичайне добре слово, промовлене вчасно, може дуже до людині.
Будь-яка родина бажає виховати порядних, добрих дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника Климка, головного героя повісті Г. Тютюнника. Хлопчик рано залишився сиротою, і дядько любив Климка, як рідного сина, а іноді й балував його гостинцями, які привозив з чергового рейсу. Він привчав хлопчика до самостійності і стежив за його успіхами у школі. Зі свого боку Климко відплачував такою ж турботою і любов’ю. Хлопчик вмів прибиратися, готувати їжу, він був турботливим, чуйним, організованим. І це далеко не весь перелік позитивних рис характеру Климка.
Захоплюючий сюжет та його стрімкий розвиток, багатий фабульний арсенал, романтична любовна лінія - все це характеризує Старицького-прозаїка як справжнього майстра історико-пригодницького роману, що розбудував цей жанр в українській літературі.
В світовій літературі родоначальником історико-пригодницького роману вважають Дюма-батька. Відомий його вислів про історію, що він називав "тільки цвяхом, на який він вішає картини - свої романи".
Щодо попередників М. Старицького у жанрі, експерти знаходять явні паралелі в трилогії М. Старицького «Богдан Хмельницький» з романом Г. Сенкевича «Вогнем і мечем». Є спільні риси у романів Старицького з творами В. Скотта.
Щодо романтичного образу Мазепи в дилогії, то для художньої літератури цей персонаж не новий. Про Мазепу писали романтики Дефо, Вольтер, Гюґо, Словацький, Байрон, Рилєєв та інші.