Ми живемо на планеті Земля . В кожної людини є дуже багато різних мрій. Ми часто говоримо що хотілиб жити , як у казці. Ми заплющимо очі і уявимо щоб булоб як би я був другом попелюшки. Мабуть казка зміниласяб бо ми прагнулиб зробити її щасливою ,зробити її пренцесою. Ми завжди допомагалиб їй . Булиб мудрими порадниками Попелюшки.Але не потрібно уявлюти казко потрібно прагнути її створити в повсякденному житті . Допомагати один одному піклуватися про рідних і робити всім добро. Живіть щасливо.
Більшість сучасних українських імен є також запозиченими. Утративши своє первісне значення, з грецької мови прийшли до нас і стали іменами слова: Анатолій (схід сонця), Андрій(сміливий, мужній), Василь (царський), Зоя (життя), Галина (спокій) Катерина (чиста). З латинської мови запозичено імена: Валентин (сильний), Вікторія (перемога), Марина (морська). Від скандинавських народів прийшли до нас імена: Гліб (нащадок бога), Ігор (захисник).Слова, засвоювані книжно, тобто через літературу, природно вищі як їх значенням, так і тоном, що їх супроводжує, — за належним їм емоційним забарвленням. Зазвичай ці словавиявляють тенденцію ставати інтернаціоналізмами й широко розповсюджуватися від народу до народу. Найголовнішим джерелом лексичних запозичень, пов'язаних із поняттями загальноєвропейської культури, науки, державного управління, права й політики, для української мови, як і всіх європейських, були та залишаються й досі латинська мова. Із західноєвропейських мов пізнішого періоду запозичень найбільше.Деякі запозичені слова вживаються як синоніми власне українських слів (лінгвістика — мовознавство, мемуари — спогади, емоції — почуття) і можуть відрізнятися від них сфероюзастосування в певних формах і стилях мовлення.
Більшість сучасних українських імен є також запозиченими. Утративши своє первісне значення, з грецької мови прийшли до нас і стали іменами слова: Анатолій (схід сонця), Андрій(сміливий, мужній), Василь (царський), Зоя (життя), Галина (спокій) Катерина (чиста). З латинської мови запозичено імена: Валентин (сильний), Вікторія (перемога), Марина (морська). Від скандинавських народів прийшли до нас імена: Гліб (нащадок бога), Ігор (захисник).Слова, засвоювані книжно, тобто через літературу, природно вищі як їх значенням, так і тоном, що їх супроводжує, — за належним їм емоційним забарвленням. Зазвичай ці словавиявляють тенденцію ставати інтернаціоналізмами й широко розповсюджуватися від народу до народу. Найголовнішим джерелом лексичних запозичень, пов'язаних із поняттями загальноєвропейської культури, науки, державного управління, права й політики, для української мови, як і всіх європейських, були та залишаються й досі латинська мова. Із західноєвропейських мов пізнішого періоду запозичень найбільше.Деякі запозичені слова вживаються як синоніми власне українських слів (лінгвістика — мовознавство, мемуари — спогади, емоції — почуття) і можуть відрізнятися від них сфероюзастосування в певних формах і стилях мовлення.
Ми живемо на планеті Земля . В кожної людини є дуже багато різних мрій. Ми часто говоримо що хотілиб жити , як у казці. Ми заплющимо очі і уявимо щоб булоб як би я був другом попелюшки. Мабуть казка зміниласяб бо ми прагнулиб зробити її щасливою ,зробити її пренцесою. Ми завжди допомагалиб їй . Булиб мудрими порадниками Попелюшки.Але не потрібно уявлюти казко потрібно прагнути її створити в повсякденному житті . Допомагати один одному піклуватися про рідних і робити всім добро. Живіть щасливо.